У закарпатському політичному середовищі дедалі частіше звучить питання: де закінчується політична гнучкість і починається відвертий кон’юнктурний цинізм? Історія депутатки Берегівської міської ради та політичної секретарки КМКС Кароліни Дорчі — яскравий приклад того, як окремі представники місцевих еліт роками будували свою кар’єру на зовнішньому патронажі, а тепер поспіхом намагаються переписати власне політичне минуле.
Ім’я Кароліни Дорчі вже давно не є новим для суспільства. Громадськість добре пам’ятає резонансний випадок, коли під час проходження прикордонного контролю у неї було виявлено документи громадянки Угорщини. Сам по собі цей факт викликав гостру дискусію щодо допустимості перебування особи з іноземним громадянством на виборній посаді в органі місцевого самоврядування України.
Однак ще більше обурення викликає її публічна інформаційна діяльність. На своїй сторінці у Facebook Дорчі систематично розміщувала суспільно-політичний контент, який у багатьох випадках сприймався як відверто провокативний. Особливий резонанс спричинили фотоматеріали з написами на кшталт «Закарпаття повернеться», доповнені угорською символікою та історичними натяками. Для українського суспільства в умовах війни такі меседжі виглядають не просто безвідповідально, а політично токсично.
Але справжня сутність цієї політичної лінії проявилася після змін в угорському політичному просторі. Щойно стало очевидно, що багаторічна система лояльностей, пов’язана з режимом Орбана, почала хитатися, зі сторінки Кароліни Дорчі почали зникати матеріали, спрямовані проти Петера Мадяра. Не менш показово були видалені й дописи на підтримку Fidesz разом із її символікою.
Такі дії складно назвати випадковістю. Це радше виглядає як спроба оперативно “замести цифрові сліди” та адаптуватися до нової політичної кон’юнктури. Те, що ще вчора подавалося як принципова позиція, сьогодні зникає одним натисканням кнопки.
Цей випадок є показовим не лише для однієї особи, а й для частини середовища, яке роками функціонувало в системі політичної та фінансової залежності. Саме тому суспільство має право ставити питання не лише про політичну послідовність, а й про прозорість використання грантових та гуманітарних коштів, що надходили на підтримку угорської громади Закарпаття.
Коли політична пам’ять стирається так само швидко, як пости у Facebook, громадськість має особливо уважно придивлятися до тих, хто сьогодні намагається постати в новому образі.
Випадок Кароліни Дорчі, схоже, не є поодиноким. У середовищі окремих членів КМКС уже помітні спроби поспіхом змінити публічну риторику, видалити попередні політичні заяви та дистанціюватися від вчорашніх патронів. Те, що ще донедавна подавалося як принципова лояльність, сьогодні стрімко маскується під “нову позицію”. Саме тому суспільству потрібно героїв знати в обличчя. Лише через факти, документи та послідовний аналіз можна показати реальну сутність тих, хто роками формував інформаційний та політичний порядок денний Закарпаття.
Джерело:stopfakezakarpattya.net
