Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №301/2285/16-к сформулював правову позицію про безпосередність дослідження судом доказів та заборону надання апеляційним судом іншої оцінки доказам без безпосереднього їх дослідження.
ККС ВС у цій справі задовольнив касаційні скарги прокурора і потерпілого, скасував рішення апеляційного суду, направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та вказав, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й відеозапису тощо.
Засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 23 та ст. 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими та враховані при постановленні рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним кодексом, а отже, судове рішення відповідно до ст. 370 цього кодексу не може бути визнано законним і обґрунтованим та згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України підлягає скасуванню.
Переглядаючи кримінальне провадження щодо засудженого у цій справі , апеляційний суд не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.
Так, обґрунтовуючи свої твердження про відсутність достатніх доказів для доведеності обвинувачення за ст. 128 КК України, апеляційний суд зазначив в ухвалі, що жодними доказами не доведено факту того, що обвинувачений умисно або з необережності вдарив або штовхнув потерпілого, передбачаючи при цьому можливість настання суспільно-небезпечних наслідків такого діяння у вигляді будь-якої шкоди його здоров`ю але легковажно розраховуючи на їх відвернення.
При цьому суд апеляційної інстанції, не допитуючи обвинуваченого та потерпілого, а лише обмежився наданими доводами обвинуваченого з приводу поданої апеляційної скарги його захисника та доводами потерпілого щодо поданої скарги, а також дослідженням висновку експерта і, не дослідивши безпосередньо інших доказів, покладених судом першої інстанції в основу обвинувального вироку, дійшов переконання про не встановлення достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді і вичерпаність можливостей їх отримання та необхідність закриття кримінального провадження – тобто надав іншу оцінку дослідженим місцевим судом доказам без посереднього їх дослідження.
З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.
Джерело:ukrainepravo
