Проєкт Кремля з “колонізації” України зазнав краху. І тепер Путін гарячково шукає винних у розкраданні мільярдів доларів, які виділялися на провадження підривної діяльності в Україні та формування “п’ятої колони” в нашій країні.
Зі своїх джерел OBOZREVATEL дізнався, хто і як саме розкрав кремлівські гроші.
Джерела повідомляють, що президент РФ Володимир Путін доручив начальнику контрольно-ревізійного управління Адміністрації президента Дмитру Шалькову, начальнику Слідчого комітету РФ Олександру Бастрикіну, Генеральному прокурору Ігорю Краснову та першому заступнику директора ФСБ Сергію Корольову провести ретельну перевірку використання коштів, що виділяються на підривну діяльність в Україні та формування “п’ятої колони” у 2014-2022 роках.
Під підозру у розкраданні коштів потрапляють люди, які відповідали за “український напрямок”: колишній помічник президента Владислав Сурков, колишній керівник управління з культурних та громадських зв’язків із ближнім зарубіжжям генерал Володимир Чернов, його наступник на цій посаді Ігор Маслов, начальник 5-ї Служби ФСБ генерал Сергій Беседа, голова Росспівробітництва Євген Примаков, колишні куратори українського напряму при Мінекономрозвитку Михайло Бабич та Яна Лантратова, нинішній “міністр закордонних справ Абхазії” Інал Ардзінба та низка інших персонажів.
У Кремлі цих колишніх та нинішніх чиновників підозрюють в “освоєнні” близько 5 мільярдів доларів, які мали піти на підривну діяльність в Україні. При цьому роботу, на яку виділялися мільярди доларів, вони повністю провалили.
Втім, як у Москві, так і в Україні чудово відомі як і корупційні українсько-емігрантські прокладки, яким перепадали крихти з панського столу. Ну, скажімо, тріо жвавих хлопчиків – Дмитро Пойда, Сергій Хижняк, Микола Дульський, широко відомі у вузьких колах як “пташенята гнізда Суркова”. Вони протягом багатьох років отримували по 10-15 тисяч доларів для проведення різноманітних локальних провокаційно-псевдопротестних акцій, але оскільки життя в Москві – недешеве, просто зливали своїх же “українських виконавців” в СБУ, щоб не розплачуватись за “виконану роботу”. Бо схильність до зради, доносів та щурництва – неодмінний набір моральних якостей української політеміграції.
Є і щедро фінансовані “куратори культурних проектів”, які отримують чималі гроші на “патріотичні заходи, фотовиставки, концерти, Безсмертний полк у містах України” – полтавська провокаторка та “героїня Донбасу” Оксана Шкода, харків’янин Олексій Корнєв, псевдоодесітка Олена Бабініна.
Проте є серед пригноблених емігрантів й “акули корупції”солідніші. Наприклад, “Союз політемігрантів та політв’язнів України” на чолі з екс-депутатом Миколаївської обласної ради Ларисою Шеслер.
Так, наприклад, у середині листопада 2015 року в Москві за сприяння такого собі “Фонду Рози Люксембург” пройшло чудове збіговисько під назвою Міжнародний круглий стіл “Права людини в Україні: сучасний стан”. З бюджетом близько 30 тисяч євро (виділених Путіним на “пропаганду руського міра”, зрозуміло!)
Запрошеними зірками заходу були колишні депутати Бундестагу від “Лівої” партії Андрій Гунько та Вольфганг Герке, які вже набридли в Києві та Москві. Основними темами зборів був “український фашизм” та переслідування комуністів злим київським режимом.
Російське відділення фонду склало досить короткий звіт про це засідання. У ньому занадто мало деталей, які б допомогли скласти докладне уявлення про учасників цього “лівого” заходу. Деякі факти могли б здивувати частину німецьких виборців Гунько та Герке, котрі все ще вірять, що віддають голоси за ліву партію. На сайті фонду зазначено, що співорганізаторами заходу виступили Спілка політемігрантів та політв’язнів України та Спілка журналістів Москви.
Спілка політемігрантів цікава сама по собі. Це не паперова контора, а реально діюча організація, що об’єднує дрібних злодюжок, втікачів-політтехнологів та чорносотенців. Саме Спілка політемігрантів та політв’язнів України у листопаді 2015 року оприлюднила звернення до всіх російських ЗМІ з проханням допомогти запобігти видачі Гриви Романа Сергійовича Україні. Бо екс-директора департаменту ЖКГ Харківської ОДА, члена Партії регіонів зла українська влада хотіла віддати під суд за розтрату бюджетних коштів на суму 1 мільйон 285 тисяч гривень.
Звичайно, про людське око Фонду та СППУ доводиться підтримувати й інші проекти, іноді – цілком гідні, але левову частку фінансування отримують одні й ті ж люди, які видають журнал, який самі ж і читають, висловлюють свою вагому експертну думку з кожного приводу від імені “дослідних інститутів”, влаштовують нескінченні з’їзди/конференції та семінари про долі лівого руху – і на відмиті таким чином гроші ліплять із гною та соломи “звіти про проведену роботу”.
А ось уже 19 грудня 2016 року в Москві відбувся “з’їзд українських земляцтв Росії”, в рамках якого відбулися відео-мости з деякими українськими містами – з бюджетом понад 14 мільйонів вічнозелених американських грошей. Деякі ЗМІ України “підхопили” і поширювали цю новину, не розуміючи, що ж насправді являють собою організатори та учасники цього заходу. Спробуємо заповнити цю прогалину.
Абсолютна більшість московських земляцтв об’єднані більш ніж у два десятки організацій за назвами областей чи регіонів, звідки походять їхні учасники. Координує діяльність цих товариств “Рада земляцтв”, на чолі якої завжди стояли вихідці з Донбасу: Микола Лунєв, Микола Челомбітько, Микола Лях.
Але, судячи з останньої події, рвану ковдру московського українського сепаратизму активно зуміли, за підтримки Анатолія Вассермана, перетягнути на себе екс-одесити, які на початку осені 2016 у російській столиці створили власне угруповання.
Тут треба нагадати, що свого часу, за президентства Януковича, земляцтвам було надано зелене світло в Посольстві України в РФ, Національному культурному центрі України в Москві (НКЦУ, на Арбаті), де вони мали широку моральну підтримку та суттєві преференції. Їм навіть було виділено окреме приміщення в НКЦУ, чого протягом багатьох років не змогли добитися ключова російська Регіональна громадська організація “Українці Москви” та обидві ліквідовані Верховним судом РФ загальноросійські українські громадські організації – Об’єднання українців Росії та Федеральна національно-культурна автономія українців Росії, що завжди стояли на проукраїнських патріотичних позиціях.
Ці люди брали активну участь в організації та проведенні московської частини так званого “референдуму” “ДНР-ЛНР” щодо федералізації України та приєднання сепаратистських утворень до Росії, а також у фальшивих “виборах” на окупованих Росією територіях Донбасу. Влаштували у російській столиці виставку, яка, на їхню думку, мала свідчити про “злочини української армії на Сході України”. А Луганське земляцтво (голова Микола Челомбітько), яке фінансується одним із російських фондів, випускає антиукраїнську сепаратистську газету “Луганщина. Сигнал SOS”, яка відкрито і всебічно підтримує терористів на Донбасі. Більш одіозне, махрове та антиукраїнське видання, скажімо прямо, важко знайти навіть у російському медіа-просторі.
На так званому “з’їзді” в Москві було прийнято резолюцію із закликом до президента України Петра Порошенка “припинити антиросійську політику та налагодити економічні та культурні зв’язки з РФ, а також вжити заходів щодо захисту російської мови та культури”.
Ці апологети Кремля дбають про російську мову та культуру і ні словом не обмовилися, що в РФ немає жодної української школи (навіть класу), жодного україномовного видання (навіть електронного), а найбільша у світі двомільйонна (!) українська діаспора тут страждає від тотального тиску влади та суспільства.
Але реакція соцмереж на московський сепаратистський “форум” свідчить про те, що українці досить швидко та адекватно оцінили діяльність земляків. Ось деякі з коментарів під новиною про “з’їзд” на одному з інтернет-ресурсів (до речі, теж одеському!):
“А що це збіговисько маргіналів та фашистів має спільного з Україною?”, “Так малоросське земляцтво, ніяк не українське”, “хахахаха! Там видно морди Вассермана, Кобзона, Азірова та інших “земляків”!”, “І ні слова мовою. пісні іноземною. Чужі… Що у ВАС УКРАЇНСЬКОГО, КРІМ НАЗВИ?”, “Краще б вони закликали керівництво Росії припинити антиукраїнську політику”, “Може просто до Путіна звернутися, щоб прибрав свої танки з Донбасу і повернув Крим?, “Тобто вони не вимагали відкриття українських шкіл, газет у РФ, а звернулися з тим, щоб в Україні, де 50% людей вільно використовують російську, підтримувати російську мову. І жодного слова про окупований Крим та тероризм на Донбасі”.
А ось уже в березні 2017 року голова СППУ, екс-депутат Миколаївської обласної ради Лариса Шеслер, яку Служба безпеки України розшукує за допомогу терористам, обурилася тим, що Росія не захищає колишніх бойовиків “Новоросії” і навіть видає їх на запит української прокуратури.
Колишні найманці та терористи, що воювали на Донбасі на боці “ЛДНР”, звернулися до Громадської палати Росії зі скаргою на байдужість влади РФ до їхньої долі. Так звані “ветерани “Новоросії”, заявили, що прокуратура РФ видає найманців на запити українських колег. При цьому, за їхніми словами, російські суди депортують їх за порушення міграційного законодавства, а влада самопроголошених республік не обстоює інтереси “своїх громадян”.
У свою чергу, у Громадській палаті РФ пообіцяли допомогти, але додали, що очікування бойовиків від Росії “завищені”.
Натомість Лариса Шеслер вельми успішно понад п’ять років отримувала стабільне та чимале фінансування на “висвітлення правозахисної діяльності СППУ в українських ЗМІ”, які на перевірку були за своєю суттю регіональними сайтами оголошень.
Окремо варто відзначити колишнього житомирянина, який відкусив найбільший шматок “путінського пирога”, ведучого розважальних програм на телеканалі Інтер Юрія Кота, який після втечі до Москви проголосив себе президентом Асоціації “Майбутнє країни” та лідером руху “російських українців” ПАРУС.
За словами Кота, якого цитують журналісти українського нібито українського опозиційного видання “Голос Правди”, представники київського режиму б’ють себе в груди, розповідаючи про любов до України, але насправді вони її ненавидять:
“Вони знищують український народ, розпалюючи ненависть до всього, що уособлює наше українське… Ми закликаємо протестувати людей, які чудово розуміють, що відбувається в нашій країні; розуміють, що Україна окупована американцями та їхніми сателітами. Ми закликаємо людей визнати рішення Українського Народного Трибуналу, який не просто засудив, а й призначив міру покарання для таких як Порошенко: довічний ув’язнення та повна конфіскація”.
Як запевняє Юрій Кот, який вдало став у Москві зятем генерала Решетнікова, “на захист російських українців у Болгарії, Німеччині, Україні та в інших країнах завжди готові вийти на багатотисячні акції протесту сотні тисяч активістів щоб протестувати і висловити свою точку зору”. Тому впливовий тесть “на боротьбу з київською хунтою та неонацистами” суми з російського “бюджету пропаганди” вибиває настільки надхмарні, що колишній скромний український телеведучий нині мешкає у підмосковному маєтку з приватними мисливськими угіддями.
Ось тепер, напевно, Путіну мало би стати прикро.
Докладніше про закулісся “російського світу”, про організації, що розкрадають російське фінансування на політику в Україні через фонд “Росспівробітництво”, провокаторів та зливників антимайданів в обласних центрах України в 2014 році, їхніх покровителів у високих кабінетах російської влади, КСУ Азарова, ЄС ОЗУ Іванющенко і як вони “творили рускій мір” та “криваву хунту” в Україні – у відео:
Джерело:news.obozrevatel.com
