Віктор БЕДЬ
Інформаційно-аналітична редакція
газети «Срібна Земля»
30 жовтня 2025 року
Зустріч президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа та голови Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіна, що відбулася 30 жовтня 2025 року в Пусані (Південна Корея), очікувалася як подія глобального масштабу.
У світі, розірваному війною Російської Федерації проти України, ядерними погрозами з боку Москви та Північної Кореї, загостренням китайсько-тайванського протистояння в районі Тайванської протоки та триваючим воєнним конфліктом між Ізраїлем і Палестиною, людство сподівалося хоча б на натяк відповідальності двох найвпливовіших лідерів планети — на їхню готовність сприяти мирному врегулюванню цих небезпечних світових криз.
Проте результат виявився розчаровуюче скромним: Дональд Трамп і Сі Цзіньпін обмежилися домовленістю про економічне «перемир’я», уникаючи обговорення питань глобальної безпеки, війни та майбутнього світового порядку.
Що насправді обговорювали у Пусані
Переговори тривали близько двох годин і проходили поза офіційною програмою саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (APEC). Головні теми — торгівля, тарифи, рідкісноземельні метали, технологічні обмеження й експорт прекурсорів фентанілу. Домовленість зводиться до простого: США не запроваджують нових 100% мит на китайський імпорт, а Китай знімає частину обмежень на експорт стратегічних матеріалів. Паралельно Пекін погодився на обмежену співпрацю зі США у боротьбі з незаконним обігом фентанілу. Жодних спільних декларацій, жодних нових безпекових форматів. Після зустрічі Трамп заявив, що досяг «чудової угоди для світової економіки», а Сі Цзіньпін назвав її «конструктивним кроком до стабільності». Проте експерти назвали подію не проривом, а «тактичною паузою», що дозволяє обом сторонам виграти час до 2026 року.
Світові загрози — поза кадром
Під час зустрічі в Пусані більшість ключових тем глобальної безпеки залишилися поза офіційним порядком денним. Основна увага сторін була зосереджена на торговельно-економічних питаннях, тоді як геополітичні виклики практично не отримали розвитку.
Хоча, за повідомленнями низки міжнародних ЗМІ, тема війни в Україні була коротко згадана, жодних конкретних рішень або спільних заяв щодо припинення російської агресії, санкцій чи миру сторони не зробили. Китай продовжує демонструвати формальний нейтралітет, залишаючись при цьому найбільшим покупцем російської нафти, що фактично підживлює воєнну економіку Москви.
Тайванське питання, напруження в Південнокитайському морі, ракетні пуски Північної Кореї та іранська ядерна програма також не стали предметом реального обговорення. Трамп лише зауважив: «Я зосереджений на Китаї, а не на ракетах» — фраза, яка яскраво відображає пріоритети переговорів.
Навіть кліматичні питання, традиційні для самітів APEC, не були підняті — попри те, що 2025 рік став найспекотнішим у новітній історії планети. Таким чином, зустріч у Пусані засвідчила брак стратегічного виміру: глобальні загрози залишилися поза рамками дискусії. У підсумку вузькоекономічний розрахунок у національних інтересах США та Китаю переважив політичну відповідальність за долю світу.
Прагматизм без відповідальності
Фактично, Пусанська зустріч показала нову тенденцію у світовій політиці: наддержави більше не беруть на себе політичну й морально-правову відповідальність за стабільність світу. Вони концентруються на короткотермінових економічних вигодах, уникаючи складних тем — війни, прав людини, міжнародного права. Така поведінка суперечить основним принципам Статуту ООН і міжнародних угод, які вимагають колективної безпеки та добросовісного виконання зобов’язань. Без таких рамок світ дедалі більше нагадує ринок без арбітра, де кожен торгується за власний інтерес.
Наслідки для України і світу
Для України цей саміт не приніс нічого. Китай і далі «утримується від засудження» російської агресії, а США в особі Трампа уникли навіть згадки про санкції проти Кремля. Більше того, економічна угода між США і КНР може непрямо посилити Росію — через стабілізацію світових цін на енергоносії та зростання китайських закупівель. Це означає, що Пекін отримує економічний зиск, а Москва — нове дихання. Для Тайваню та всього Азійсько-Тихоокеанського регіону ризики залишаються високими: Китай продовжує масштабні військові навчання поблизу тайванського узбережжя, демонструючи готовність до силового тиску, тоді як США посилюють військову присутність на острові Гуам — своїй стратегічній базі в західній частині Тихого океану, що є ключовим елементом оборонної системи союзників у регіоні.
Безвідповідальна глобальна політика
Пусанський саміт 2025 року став символом згубної вузькості сучасної світової політики провідних держав — Сполучених Штатів Америки та Китайської Народної Республіки.
Дві наддержави, які разом контролюють майже 40 % світового ВВП і понад половину глобальних військових витрат, так і не змогли сказати світові нічого нового у питаннях безпеки, дотримання норм міжнародного права, захисту прав людини, зупинення російсько-української війни та інших воєнних конфліктів, а також забезпечення екологічної стабільності.
Це не дипломатичний прорив, а радше ознака того, що політичні лідери США та Китаю на сьогодні втратили стратегічне бачення розвитку світу й засад справедливого світового порядку.
Поки на Київ падають російські ракети, а китайський флот чинить тиск на Тайвань, Вашингтон і Пекін домовляються про тарифи, фентаніл і постачання мікрочипів — насолоджуючись взаємними компліментами та демонстрацією політичного самолюбування.
Глобальна стабільність і мирне майбутнє світу потребують не економічних пауз, а нової архітектури безпеки, побудованої на міжнародному праві, повазі до прав людини, моральній відповідальності та етичному лідерстві.
І доки цього не станеться, будь-які «саміти великих» залишатимуться лише зібраннями торгівців на тлі палаючого світу.
Джерела: Reuters, The Guardian, Politico, BBC, Bloomberg, Financial Times, APEC Secretariat (30 жовтня 2025 р.)
