В Україні змінили трудове законодавство: відтепер роботодавець не зобов’язаний гарантувати працівникам, яких призвали на фронт, заробітню платню за час військової служби.
Президент вже підписав Закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин” . Що означають зміни у закону для українців ― кандидат юридичних наук, експертка з трудового права Світлана Кожушко відповіла на запитання в ефірі “Українського радіо”.
Про гарантії для мобілізованих осіб
Зміна статті 119 — найбільш неоднозначна, каже юристка. Вона пояснює: роботодавці, як і раніше, не можуть звільнити тих, хто пішов воювати (зберігається місце роботи та посада), проте вправі не зберігати середньомісячний заробіток для працівників, які стали захисниками і потрапили на фронт.
“Серед цих осіб є люди, які отримують поранення і опиняються на лікуванні, а деякі з них офіційно потрапляють у полон. І що мають робити ці люди ― їм не виплачують зарплатню відповідно до контракту, їхнім родинам теж не виплачують. Згідно з новими нормами, що вже підписані, усі виплати припиняються, і за цими працівниками лише зберігається місце роботи та посада на весь період воєнного стану”, ― коментує зміни Світлана Кожушко.
Чи може роботодавець брати працівника на місце мобілізованого для тимчасового виконання обов’язків
Так, може, відповідає експертка з трудового права. В такому цьому випадку укладається строковий трудовий договір на цей період.
Про цифрову комунікацію та спрощене звільнення
Відтепер взаємодія та комунікація онлайн офіційно законодавством. Підприємство може запровадити, проте важливо зазначити формат чи в трудовій угоді, чи в колективному договорі, що комунікація між роботодавцем і працівником відбувається таким способом, зазначає Кожушко.
Також новим законом передбачена спрощена процедура звільнення працівника, якщо він упродовж 4 місяців про себе не повідомив. “Вважаю, цей термін є достатнім, для того щоб у будь-який спосіб чи він сам, чи його родичі повідомили роботодавця про те, що працівник живий і хоче працювати. Це достатньо позитивна норма, щоб працівник і роботодавець могли одне одного повідомляти про свої дії. Зрозуміло, що працівнику важливо зберегти своє робоче місце, а роботодавцю ― зберегти свій трудовий потенціал”, — пояснює юристка.
Про зарплатню та оплату відпусток
“Одна з новел ухваленого закону стосується повідомлень про зміну умов оплати праці: в умовах воєнного стану зміна оплати може відбуватися одразу після відповідного повідомлення”, — розповіла юристка.
Ще одна зміна стосується термінів оплати відпусток. До того законодавство імперативно передбачало оплату часу відпусток за три дні до їх фактичного початку, відтепер це здійснюються на розгляд роботодавця і регулюються локальними нормативно-правовими актами, наприклад, колективним договором, розповіла Світлана Кожушко.
Про кількість обов’язкових робочих годин
Відтепер підприємства можуть встановити тривалість робочого часу — 60 годин на тиждень, проте лише для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). Юристка підкреслює, правило 40 годин на тиждень и 5-6 робочих днів зберігається, а збільшені норми не стосуються усіх без винятку найманих працівників. “Йдеться про надзвичайні стани, стихійні лиха, ракетні нальоти, бомбардування, тобто це стосується працівників об’єктів критичної інфраструктури”, — пояснила вона.
Джерело:suspilne.media
