«Зелений коридор» смерті
29 серпня 2014 року, порушивши досягнуті домовленості, московити розстрілювали впритул українських вояків, що виходили з так званого Іловайського котла.
29 серпня в Україні відзначають День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину, як нагадування про одну з найкривавіших подій війни на сході України — Іловайську трагедію.
«Взяти під контроль місто завадили росіяни…»
Серпень 2014-го. Українське військо вперто просувається до українсько-російського кордону, звільнивши від сепаратистів 70 відсотків території Донеччини й Луганщини. У 20-х числах підрозділи ЗС України, Національної гвардії, МВС, добробати вже контролюють дві третини Іловайська — великого залізничного вузла, звідкіля рукою сягнути до Донецька й через який росія поставляє бойовикам зброю. На думку військових експертів, взяття міста пришвидшило б визволення від сепарів усієї Донеччини. Московити розуміють: ще тиждень-другий, і «укропи» вийдуть до державного кордону. Тоді що — прощавай, проєкте «новоросія»? Ні, кажуть у кремлі, цього допустити не можна — й відправляють на допомогу «ополченцям» кілька батальйонно-тактичних груп регулярної російської армії. Наше угруповання опиняється в оточенні. Мине 5 років, і генерал армії України Віктор Муженко, який тоді очолював Генеральний штаб ЗС України, скаже:
— 26-го числа ми отримали чітке розуміння того, що проти нас воюють регулярні підрозділи російської федерації. Тоді в полон потрапили 10 російських десантників. До цього були різні припущення, ніхто не міг доповісти, чи це регулярні підрозділи, чи підрозділи терористичних угруповань. Тільки 26-го числа ми отримали підтвердження. Хоча були окремі факти й підозри, що ще в середині серпня деякі російські підрозділи вже перебували на території України.
27 серпня командування АТО намагається їх розблокувати. Але невдало. На політичному Олімпі починаються переговори з найближчим оточенням путіна, верхівкою російської армії про створення так званого зеленого коридору, яким би наші військовики вийшли з оточення.
— Було погоджено з російською стороною вихід наших колон завчасно узгодженими маршрутами, які були визначені як гуманітарний коридор, — розповідає генерал армії України Віктор Муженко. — У перших умовах був вихід наших підрозділів на техніці зі зброєю із самого Іловайська. У селищах Агрономічне і Многопілля формувалися дві колони й по двох маршрутах — один північний, другий південний — виходили в район Старобешевого. Ці маршрути були оговорені з росіянами як маршрути виходу наших підрозділів під їхні гарантії.
28 серпня ввечері близько 23-ї години на мене вийшов перший заступник начальника генштабу зс рф генерал богдановський і сказав, що умови змінюються, вихід можливий тільки за умови, що техніка й озброєння залишаються. Це було для нас неприйнятним, і було сплановано йти на прорив, який мав розпочатися о 3-й годині ночі 29 серпня. Він не розпочався. Оскільки на більш низькому рівні було ухвалено рішення виходити під гарантії російської сторони.
29 серпня 2014 року мзс росії опублікувало заяву, в якій згадало про «роботу в Україні американських спецпризначенців у відставці» і «роль американських радників та інструкторів в організації бойових дій українських силовиків». Щодо участі росіян, у заяві мзс було вказано, що «в Україні є добровольці з росії, причому по обидва боки протистояння».
«Поранених чавили гусеницями БМП…»
Сьогодні вже нікого не здивуєш звірствами рашистів. Про них знає весь цивілізований світ. Але чи не вперше в Україні вони проявили свою звірину суть саме там, під Іловайськом. Полковник медичної служби Всеволод Стеблюк, який теж побував у «зеленому коридорі», розповідав, що на власні очі бачив, як росіяни дострілювали й чавили гусеницями БМП і БМД поранених українських військовиків!..
— Сьогодні деякі закордонні політики пропонують домовлятися з путіним, щоб «зберегти йому обличчя», — говорить Андрій Т., який у 2014-му командував одним із підрозділів і разом з ним виходив «зеленим коридором». — Коли чую ці пропозиції, згадую «зелений коридор», обіцянки зберегти життя нашим хлопцям. І що? Цей коридор став коридором смерті, а не життя для сотень українців. Війна є війна, і на ній всіляке трапляється. Але й вона має свої неписані закони, так звані червоні лінії, які не заведено перетинати. Якщо ворог дотримується цих неписаних законів, то, як казав Наполеон, до нього ставляться з повагою. Як до ворога, але з повагою. А коли верховний головнокомандувач ядерної держави виявляється патологічним брехуном, то про що з ним можна домовлятися?
Замість епілогу
З дня Іловайської трагедії минуло 8 років. У суспільстві досі точаться навколо неї суперечки, досі називають різні цифри, що показують наші втрати, тривають пошуки винних у ній. Тому насамкінець процитую офіційне повідомлення офісу Генеральної прокуратури:
«У ніч із 23 на 24 серпня 2014 року відбулось наймасштабніше пряме вторгнення збройних сил країни-агресора на територію України й подальше вчинення ними воєнних злочинів.
На той момент сили збройних сил росії складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів і 5 протитанкових ракетних комплексів. Відповідно до встановлених даних, критичне співвідношення військових сил України в районі міста Іловайська з підрозділами збройних сил росії та представників незаконних збройних формувань, контрольованих росією, становило: особовий склад — 1 до 18; танки — 1 до 11; бронетехніка — 1 до 16; артилерія — 1 до 15; „Гради“ — 1 до 24».
Джерело:armyinform.com.ua
