Напередодні 2024 року Міністерство культури та інформаційної політики України схвалило рішення про внесення низки українських традицій до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Серед них – і давній обряд «Міра», який є традиційним для мешканців гуцульської Рахівщини.
Як розповів у коментарі Varosh етнограф Михайло Рекрутяк, Свято міри проводять традиційно щороку на початку травня, і воно є одним із ключових календарно-обрядових свят для гуцулів.
«Гуцули є однією з етнографічних груп українців, однак, дослідники виділяють гуцулів у субетнос – це перехідна стадія від етнографічної групи до етносу. Основною характерною рисою для них є те, що основою господарства для гуцулів є відгінне полонинське господарство – вівчарство. Свято міри, яке проводиться навесні, розпочинає цей циклічний процес – вигін овець на полонину», – розповів Михайло Рекрутяк.
За його словами, здавна села у горах, з огляду на ландшафт, були «розкидані». За даними окремих дослідників, наприкінці 18 століття, аби обійти тодішнє село Ясіня від хати до хати, потрібно було за день пройти близько 30 кілометрів. При цьому, кожен господар тримав свою невелику отару овець: в середньому на 20-30 голів, а дехто – і сотню. Так, на середину 30-х років минулого століття на 1000 жителів села Ясіня припадало, в середньому й залежно від року, 1500 овець, розповів Михайло Рекрутяк.
Навесні кожен господар виганяв на полонину своїх овець, де їх збирали в одну велику отару й рахували. За підрахунок овець відповідав старший вівчар і його помічники: один із ватаги, викрикуючи вголос для громади, рахував, інший – записував. Після того, як порахували, скільки овець у кого є, та їх кількість записали, проводився так званий розказ, який розпочинався з обряду молитви. Під час розказу вівчарі розповідали – «розказували» – громаді, які роботи необхідно провести для облаштування побуту на час літнього випасу овець на полонинах. Якщо на той час, за словами Михайла Рекрутяка, у Рахівському районі овець випасали на 91 полонині, нині випас здійснюється на близько 20-ти.
«Після підрахунку овець та молитви господарі йшли доїти овець. Опісля ж – проводили контрольний процес заміру молока, тому власне цей обряд і називається Свято міри. Заміри молока проводили для того, щоб знати, скільки сиру треба було віддати господарям впродовж сезону», – розповів Михайло Рекрутяк.
За словами етнографа, «Свято міри» й понині представлено в регіонах, де господарі тримають овець, в тому числі, й на Рахівщині.
Відповідно до рішення Мінкульту «Про включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України» від 26 грудня 2023 року, для забезпечення охорони елементів нематеріальної культурної спадщини громадам рекомендовано у термін до 15 лютого 2024 року подати Міністерству культури та інформаційної політики України оновлений План охорони елемента на 5 років, розроблений з широким залученням громади носіїв та зацікавлених організацій.
«У Плані охорони елемента звернути увагу на питання інформування про роль, місце та значення елемента для громади, екології та інвентаризації на рівні громади на інклюзивній основі», – йдеться у рішенні Міністерства.
На думку Михайла Рекрутяка, внесення Свята міри у реєстр елементів нематеріальної культурної спадищини України є необхідним кроком на шляху до ЄС. Адже, за словами етнографа, українська громада у Румунії проводить фестиваль Міри у селах Південної Мараморощини, починаючи з 2000-х. І це є важливим у збереженні та примноженні національної культури.
Джерело: Varosh
