Наше Сонце тримає своєю гравітацією дещо більше планет, ніж ми думали раніше. Нові дослідження показують, що десь в космосі, ще далі ніж Плутон, знаходиться ще одна планета, яку утримує сила нашої зірки. Це так звана «вільноплаваюча» планета, розміром з Марс.
За оцінками вчених, наш ще один невідомий «блукаючий» сусід знаходиться ще далі від Плутона — найвіддаленішого відомого планетного тіла у Сонячній системі.
Наша зірка здатна захоплювати гравітацією об’єкти (як вільноплаваючі планети — FFP), розташовані на відстані понад 1000 астрономічних одиниць (1 а.о. ≈149,6 млн км). Для прикладу, Плутон обертається на відстані 39,5 а.о. від Сонця.
Інформація про нашого далекого компаньйона з’явилася в той час, коли вчені підрахували, що в нашій галактиці Чумацький Шлях можуть існувати мільярди, якщо не трильйони FFP. Нещодавно представлене дослідження з використанням даних космічного телескопа NASA ім. Джеймса Вебба (JWST) виявило 540 потенційних кандидатів у планети-ізгої розміром з Юпітер, причому деякі з них, за гіпотезою, можуть бути парами рум’яних планет, які також називаються бінарними планетами-ізгоями.
За цим послідувало ще одне нещодавно представлене дослідження, яке також вивчало походження та еволюцію цих бінарних планет-ізгоїв. Наразі вчені припускають, що планети-ізгої утворюються за двома сценаріями: як частина власної сонячної системи, але потім якимось чином викидаються в космос, або вони формуються ізольовано.
У рамках своєї роботи Амір Сірадж, аспірант кафедри астрофізичних наук Прінстонського університету і одноосібний автор дослідження, використовував комп’ютерні системи, щоб змоделювати можливість захоплення FFP у зовнішній Сонячній системі, враховуючи безліч факторів, зокрема, велику піввісь, ексцентриситет і час спостереження FFP.
Після проведення приблизно 100 млн симуляцій результати вказують на потенційну можливість існування планетарного тіла розміром з Марс або навіть з Меркурій десь у зовнішній Сонячній системі на відстані приблизно 1 400 а.о. від Сонця, причому Сірадж у своєму дослідженні зазначає, що відстань може коливатися від 600 до 3 500 а.о.
«Оскільки ця планета може бути колишньою екзопланетою, її детальне вивчення відкрило б багато інформації про те, як формуються планети навколо інших зірок, — розповідає Сірадж. — Той факт, що це земна планета, означає, що її поверхня, ймовірно, скеляста — що дуже цікаво, оскільки це означає, що, вивчаючи її поверхню, ми могли б дізнатися про придатність для життя земних екзопланет в цілому».
У своєму дослідженні Сірадж зазначає, що майбутня робота може дати розуміння того, як саме відбувається захоплення планет-ізгоїв (зірками), а також дані, де саме шукати планети-ізгої на небі. Він також зазначає, що мікролінзування стало найкращим методом виявлення планет-мандрівників на основі попередніх досліджень.
Джерело: psm7.com
