Віктор Орбан має важкі хвороби: історичний кретинізм і безпам’ятство. Тому для нього Україна – “фінансово неіснуючою державою”.
Багато хто питає про те, а як із ним боротися? Скажімо так: Україна мусить ще більше інтенсифікувати та поглиблювати відносини з Румунією.
Не дивуйтеся, саме з Румунією, адже у нас із нею спільні питання не тільки по Дунаю, Чорному морю, Молдові та Придністров’ю. Угорщина – наша спільна проблема!
Хто не знає, то зазіхання на наше Закарпаття – не єдина територіальна претензія Угорщини до інших країн. Річ у тім, що Будапешт вважає “споконвічно своєю” Трансильванію, яка була передана Румунії у 1921 році після розпаду Австро-Угорщини та згідно із Тріанонською угодою.
Та вже понад 100 років Угорщині не йметься… Останній величезний скандал, хто пам’ятає, розгорівся 2018 року, коли у румунському місті Клуж-Напока три головні проугорські партії в Румунії підписали спільну заяву про наміри та цілі.
Отже, Демократичний союз угорців Румунії (RMDSZ), який представлений в обох палатах румунського парламенту, а також Угорська громадянська партія (MPP) та Угорська народна партія Трансильванії (EMNP) публічно домовилися співпрацювати, аби домогтися максимальної автономії для угорців Румунії. Не культурної чи політичної, а територіальної автономії.
Себто, йдеться про:
- створення окремої автономної області в межах історичних земель так званого Секейського краю (східна частина Трансильванії);
- надання особливого самоврядного й адміністративного статусу іншому історичному регіону – Парціуму (західна частина Румунії в прикордонні з Угорщиною).
Тодішній прем’єр-міністр Румунії Міхай Тудосе відреагував на це заявою, де підкреслив, що якщо прапор “секеїв” (угорський субетнос Румунії) буде вивішено на держустановах, – усі відповідальні за це висітимуть поруч із ним. Буквально і без жартів!
Однак за різке, хоч і абсолютно правильне висловлювання, пана Тудосе засудила світова спільнота, та в Румунії він отримав повну підтримку населення. Адже Румунія, як і Україна, – унітарна держава і не передбачає жодних автономій.
Тож, на цьому ґрунті ми маємо говорити з Румунією, так само як і про Дунай, Чорне море, Молдову та Придністров’я, а потім долучити Словаччину, якої, за словами багатьох звичайних громадян Угорщини, «взагалі не мало б бути». Бо з початку X століття й аж до 1918 року, Словаччина входила до різних утворень під угорським протекторатом та пануванням.
І от, якщо є “Люблінський трикутник” (Україна-Польща-Литва), то можна і треба сформувати умовно “Ужгородський” (Україна-Румунія-Словаччина). З такими як Выктор Орбан та Пийтер Сійярто потрібно розмовляти їхніми ж методами, паралельно укріплюючи власні геополітичні позиції.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
Джерело:bastion.tv
