3 січня 1919 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ) Українська Національна Рада (УНРада) Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) на своєму засіданні прийняла рішення (проголосувала за ухвалу) «Про злуку ЗУНР з УНР». Це було історичне рішення, яке запустило процес об’єднання двох українських держав у єдину державу, а отже і Соборності всіх українських земель і всього українського народу.
Представляти інтереси Закарпаття (тоді Угорської Руси) на тому важливому історичному і урочистому засіданні УНРади ЗУНР Михайлом Бращайком (відомий громадсько-політичний діяч Закарпаття міжвоєнного періоду) було запропоновано голові Української Народної Ради в Ясінях Степану Клочуряку. Остання своїм рішенням делегувала повноваження представляти інтереси краю на вищезазначеному зібранні в Станіславі, крім С. Клочуряка і ще Євгену Пузо, закарпатцю, який у 1919 – 1920 роках входив у військове керівництво Української Галицької Армії (УГА) у чині отамана (майора) УГА, був референтом літунства при Начальній Команді, та Івану Климпушу.
Голова УНРади д-р Євген Петрушевич на засіданні привітав делегацію закарпатських (угорських) українців та надав слово для виступу С. Клочуряку, який розкрив невтішну ситуацію на Закарпатті, коротко зробив історичний екскурс та озвучив завдані кривди народові угорською короною, заявив про повторну окупацію краю військами Угорщини з метою утримати його, заявив про тверду волю закарпатців з’єднатися зі своїми братами в єдиній українській родині.
Промова була обґрунтована, палка, емоційна. Окремі витяги, які засвідчують про зрілість національно-політичного мислення наведу: «Я щасливий, що мені, представникові молодої генерації, припала велика честь, від імені угорських українців я можу передавати вам їхню тверду волю, приєднати до України землю, на якій вони споконвіку живуть, як невід’ємну частину України…Одночасно прошу братню делегацію з Києва нашу заяву передати урядові України в Києві, щоб він нам допоміг звільнитися з чужого ярма.». Завершив промову палким закликом: «Хай навіки живе єдність і нероздільність усього українського народу. Хай живе вільна Україна». Ця промова викликала велике піднесення. Як пише у своїх споминах С. Клочуряк, «Голова Національної Ради д-р Є. Петрушевич обняв мене, мов батько, стискаючи мені руку, а на залі пролунало могутнє «Слава!» і «Хай живе соборна Україна».
Але не менш важливими були особисті аудієнції закарпатської делегації з провідниками ЗУНР і УГА, зокрема з головою УНРади Є. Петрушевичем, державним секретарем Народної Оборони (військових справ) ЗУНР полковником Д. Вітовським, а далі – з окружним комендантом в Коломиї В. Бемком. Степан Клочуряк просив від керівництва ЗУНР військової допомоги для повстання проти Мадярщини на Закарпатті, яке запланували почати з Ясіня. Результатом цих нарад було те, що влада ЗУНР не може відкрито підтримати дане повстання та надати військову допомогу, позаяк сама веде важку війну з Польщею і кожен вояк є для неї самої надцінний. А через Угорщини сама закуповує зброю та амуніцію і не хоче загострювати стосунків з нею.
Але був знайдений альтернативний варіант. Д-р В. Бемко пообіцяв надати незначну поміч старшинами, яких бракувало у ясінянців, та трохи стрільців. І дійсно, перша допомога надійшла 7 січня і складалася лише з 3 старшин, 6 підстаршин та 14 стрільців. Умовою надання допомоги була строга секретність. Все керівництво і відповідальність за хід повстання бере на себе Українська Народна Рада в Ясінях. А кожен вояк західноукраїнської армії, якого вишле Коломия до Ясіня, заявив В. Бемко, їде туди на свою власну відповідальність. Було зазначено, що військо має складатися із місцевих людей. Саме тоді було вирішено іменувати організоване повстанське військо «Гуцульською народною обороною», а далі звільнену територію від угорських військ та влади і організовану українську владу «Гуцульською Республікою», щоб приховати зв’язок та допомогу ЗУНР.
Загалом Ясінське повстання та організована влада в Рахівщині на звільненій від угорських військ території у 1919 році, що отримала назву – Гуцульська Республіка, не була якимось локальним повстанням, а явищем всеукраїнського національно-визвольного соборницького руху. Гуцульська Республіка була втіленням української державності на місцевому рівні. Тому в жодному випадку не можна трактувати її як якесь етно гуцулів і, тим самим, применшувати його історичне значення. Її провідники були людьми, що мислили українськими національними політичними категоріями. Їх дії були українським національним чином. Яскравим доказом цього є їх заявлена позиція на засіданні УНРади ЗУНР у Станіславі.
А далі ясінянці Степан Клочуряк, брати Климпуші, Дмитро Німчук зайняли чільне місце в українському національному русі Чехословацької доби та Карпатської України.
Степану Клочуряк
Джерело: Закарпаття онлайн
