На знімку: ювіляра і його рідних привітав Богдан Андріїв.
Достойний 95-й день народження відзначив 5 червня народний депутат України другого скликання, почесний громадянин міста Ужгорода, доцент Ужгородського національного університету, заслужений лікар України, голова Закарпатської крайової організації політичних в’язнів і репресованих Іван Коршинський. А ще шановний Іван Юрійович – давній автор і передплатник “Голосу України”.
Привітав ювіляра й ужгородський міський голова Богдан Андріїв і побажав Івану Юрійовичу міцного здоров’я ще на багато років і неодмінно Перемоги України.
Іван Коршинський уперше був заарештований за любов до України, дев’ять тижнів в’язниці, із яких – п’ять тижнів карцеру, знущання та катування, другий арешт, коли був студентом другого курсу медичного факультету, і роки у таборі навіть не суворого режиму, а особливого призначення. Лише після хрущовської відлиги у 1955 році отримав “умовно-дострокове звільнення з поразкою у правах”, а повну реабілітацію – аж у 1991 році.
Із довідки “Голосу України”. Іван Коршинський – незаперечний моральний авторитет. З когорти інтелігентів-закарпатців старшого покоління, котрі й досі активно впливають на суспільні процеси, бо таке їхнє кредо патріотів, бо, живучи на своїй рідній землі, але за іноземних режимів, усі сили віддавали за те, аби Україна постала як незалежна соборна держава.
Уже в десятирічному віці в школі рідного села Буштине Тячівського району очолював “вовченят” – майбутніх пластунів. Вважав себе переконаним українцем ще з 30-х років минулого століття – величних і трагічних часів Карпатської України, коли наш край після демократичної Чехословаччини був окупований угорсько-фашистським режимом Міклоша Горті. У другій половині 40-х – першій половині 50-х зазнав нелюдських знущань та поневірянь по сталінсько-беріївських таборах за свої політичні погляди. Однак попри все вистояв. Людина з когорти мужніх, цілеспрямованих патріотів, він ніколи нічого не чинив всупереч власному сумлінню палкого християнина.
“Голосу України” ювіляр розповів, як у вже далекому 1945-му, у підпіллі, співали пісню про Український прапор.
У Хустській гімназії, де він навчався, а також принаймні у двох тодішніх округах (районах) – Хустському й Тячівському – діяла очолювана Дмитром Бандусяком ОУН. Звичайно, у підпіллі, оскільки на той час край уже визволили від угорських і німецьких фашистів радянські війська. Владу взяли в руки Народні комітети Закарпатської України, а СМЕРШ й інші спецоргани виловлювали всіх, хто міг заважати встановленню радянської влади.
– Але юні й безстрашні закарпатці разом із старшими побратимами мріяли про вільну й незалежну Україну, – продовжує І. Коршинський, – і ми співали таку пісню про Український прапор:
Жовто-блакитний стяг над нами має.
Високо лине він до ясних зір.
На ньому тризуб золотом сіяє,
Що нас єднає всіх з долин і гір.
Хто живий, вставайте в бій до перемоги
За Україну-неньку, за народний стяг!
О, краю наш рідний, мов сонце погідний,
Ми твої невтомні молоді борці!
Хай лютий ворог сипле бурі-громи,
Хай линуть лавами усі на нас,
За прапор битись будем без утоми,
Бо ж пал у грудях наших не погас!..
Хто живий, вставайте в бій до перемоги
За Україну-неньку, за народний стяг!
О, краю наш рідний, мов сонце погідний,
Ми твої невтомні молоді борці!
Ці слова й нині звучать патріотично-жертовно, сміливо, мужньо й самовіддано. І пронизані палкою вірою у Перемогу України над лютим ворогом.
Історію свого життя Іван Коршинський детально описав у книзі “Скальпелем і пером”.
Василь НИТКА.
Фото прес-служби міської ради.
Джерело:golos.com
