22 травня в м. Ужгород, представники Закарпатської крайової організації Народного Руху України, Закарпатського товариства Борців за незалежність України у ХХ столітті, Карпатського університету імені Августина Волошина вшанували 164 річницю з дня перепоховання українського пророка Тараса Шевченка на Чернечій горі біля міста Канева, що на Черкащині.
Квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку в місті Ужгороді поклали голова Закарпатської крайової організація Народного Руху України Олександр Черепаха, голова Закарпатського обласного товариства Борців за незалежність України у ХХ столітті – Антоніна Вчорашня.
Голова Закарпатської крайової організації Народного Руху України Олександр Черепаха коротенько розповів про значимість цієї події для всіх українців та багаторічні традиції відзначення дня повернення тіла великого Тараса Шевченка на рідну землю – Чернечу гору біля міста Канева, що на Черкащині. До підніжжя пам’ятника великому українському пророку в місті Ужгород був покладений кошик квітів.
Участь у вшануванні дня повернення великого Кобзаря на Україну в місті Ужгороді прийняли участь представники Народного Руху України, Карпатського університету імені Августина Волошина, Закарпатського товариства Борців за незалежність України у ХХ столітті, ЗО ВГО «Молодий Народний Рух» та інші.
Провід ЗКО НРУ
Історична довідка.
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (за старим стилем) 9 березня 1814, у селі Моринці, Київської губернії, Російської імперії (нині Звенигородський район, Черкаської області). Помер 26 лютого (за старим стилем) 10 березня 1861 у Санкт-Петербурзі, Російської імперії. Класик української літератури, мислитель, видатний художник. Національний герой і символ України. Братчик Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв (1860). 26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів 1 (13 березня) його поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі. Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу у квітні того ж року, перевезли в Україну. 8 (20 травня) 1861 року на пароплаві “Кременчук” прах Кобзаря перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах поховали на Чернечій горі. Влітку 1884 року на Таросовій горі збудували перший народний музей – “Тарасову світлицю”, а на могилі встановили чавунний пам’ятник-хрест за проектом В. Сичугова. У серпні 1925 року було створено Канівський державний музей-заповідник “Могила Т. Г. Шевченка”; бронзовий монумент на могилі поетові споруджено у 1939 році.
