Ватикан знов хоче помирити українців з росіянами й досі не називає путіна агресором. Пояснюємо, чому це не дивно, на прикладі Голокосту і Гітлера

Девʼятого березня 2024 року Папа Римський Франциск закликав Україну «проявити сміливість і підняти білий прапор» у протистоянні з росією. Ці слова обурили українців. Наступного дня пресслужбі Ватикану довелось пояснювати: йшлось не про капітуляцію, а про можливість мирних переговорів. Від повномасштабного вторгнення у 2022-му понтифік не вперше намагається «помирити» українців та росіян. При цьому він не каже, хто винен у розв’язанні війни, вбивстві мирних мешканців та інших злочинах. І так вже не вперше. Під час Другої світової війни Ватикан публічно не критикував Гітлера і не засуджував Голокост, а ще закликав Польщу до поступок Німеччині «заради миру». Католицькі священники таємно переховували євреїв, однак і допомагали втекти нацистським злочинцям. «Бабель» згадує про те, що робив Ватикан і сам Папа Римський під час Другої світової в архівних фото того періоду.

Напередодні Другої світової Ватикан закликав до поступок нацистській Німеччині. Другого березня 1939 року кардинал Еудженіо Марія Джузеппе Джованні Пачеллі став новим Папою Римським під іменем Пій XII.

Уже в квітні новий понтифік запропонував мирні переговори, сподіваючись виступити посередником між великими європейськими державами, що були на межі війни. Спершу він зв’язався з лідером італійських фашистів Беніто Муссоліні. І тільки після його схвалення Ватикан направив пропозиції про переговори до Парижу, Берліну, Лондону і Варшави.

Ще з 1938 року Франція та Британія йшли на поступки Гітлеру. Спочатку погодились на окупацію Австрії, а потім фактично змусили Чехословаччину віддати Гітлеру Судетську область, щоб не допустити великої війни у Європі.

Стратегія Ватикану у нових мирних переговорах була приблизно такою ж — задовольнити чергову територіальну забаганку нацистів. Тепер Папа спробував натиснути на Польщу, щоб та підтримала приєднання міста Данцига до Німеччини. Однак польський уряд та посол Польщі категорично відмовились, тож переговори зайшли у глухий кут.

Уже після того як Німеччина захопила Польщу, Пій спробував ініціювати нові мирні переговори. Він сподівався, що Гітлер на цьому зупиниться і війна не перекинеться на Західну Європу. Але знову марно. У 1940 році ще існувала хоч якась німецька опозиція. І її представники спробували через Папу зв’язатися з британцями. Однак понтифік діяв нерішуче, тож нічого путнього з цього не вийшло. Після цього Ватикан оголосив, що «не втручається в мирські справи і територіальні суперечки держав».

Ватикан вів таємні переговори з нацистською Німеччиною. Попередник Пія XII Пій XI був справжнім головним болем для Адольфа Гітлера. Він категорично і публічно засуджував нацистську політику та ідеологію. В 1937 році він видав офіційного листа, в якому виступив проти переслідування нацистами церкви, а також заявив, що не може миритися з прославлянням язичницької свастики. Через рік, коли Гітлер відвідав Рим, Пій XI принципово покинув місто і поїхав до своєї літньої резиденції.

На відміну від нього Еудженіо Пачеллі до того як стати понтифіком близько 20 років був офіційним представником Ватикану у Німеччині. За цей час він справді полюбив цю країну. Його економки, кухарі, прибиральниці, шофери і особисті секретарі були німцями. Навіть свою улюблену канарку він назвав Гретель. У 1933 році Пачеллі від імені Ватикану підписав з Третім рейхом угоду, за якою католицька церква отримала певну свободу дій у країні, однак усі католицькі політичні організації заборонялися. Так нацисти позбулися ще одних опонентів на шляху утвердження при владі.

Коли Пачеллі обрали новим понтифіком, Гітлер вирішив зіграти на його зв’язках з Німеччиною і налагодити стосунки з Ватиканом. Перемовини були настільки таємними і делікатними, що про них не знав навіть тодішній посол Ватикану у Німеччині. А головним посередником між Гітлером і Папою став нацист-аристократ Філіп фон Гессен. Папа вперше зустрівся із посланцем Гітлера 11 травня 1939 року. Таємна зустріч відбулась у квартирі секретаря понтифіка.

Протягом кількох наступних років Пій XII і фон Гессен ще кілька разів зустрічались, обмінювались листами і намагалися дійти компромісу між нацистами і католицькою церквою. Спершу все складалось непогано, нацисти навіть пішли на «жест доброї волі» — заборонили у пресі критикувати католицьких священників у Німеччині.

Уже після нападу на Польщу Гітлер сподівався встановити нові офіційні відносини з Ватиканом. А Папа пішов йому назустріч, погодившись прийняти у себе німецького міністра закордонних справ Йоахіма фон Ріббентропа. Зранку 11 березня 1940 року фон Ріббентроп та його свита прибули до папської резиденції під ватиканськими та нацистськими прапорами. Міністр відмовився преклонити коліно, як це було прийнято при підході до Папи Римського, натомість скинув руку в нацистському привітанні.

Саме у розмові з фон Ріббентропом Пій XII «висловив сподівання», що Німеччина задовільниться окупацією Польщі та припинить війну. Та через кілька місяців німецька армія почала стрімко просуватися на захід, окупувавши Нідерланди, Бельгію, Люксембург і Францію. Однак таємні зустрічі Папи з посередником Гітлера фон Гессеном продовжувалися до весни 1941 року. Зрештою формальної згоди за підсумками зустрічей не вийшло, і з самим фюрером Пій XII так і не зустрівсяМайбутній Папа Римський Пій XII покидає президентський палац у Берліні, 1928 рік.

Ватикан публічно не засуджував Гітлера і Голокост, проте відкрито виступив проти комунізму. Мабуть, найголовніше, чого вдалося досягти Гітлеру у переговорах з Ватиканом — це публічного «режиму тиші» від Папи щодо дій нацистів.

Це яскраво проявилося під час зустрічі Пія XII з фон Ріббентропом. Німецький міністр почав дорікати, що попередник Папи дозволяв собі різкі висловлювання проти Німеччини. На що Пій почав виправдовуватись, що у своїх виступах подбав про те, щоб жодним чином не образити німців. А в останньому Різдвяному зверненні згадка про страждання «маленького народу» стосувалася не Польщі, а Фінляндії, на яку напав СРСР.

ADVERTISEMENT

Загалом під час Другої світової війни Пій ХІІ ніколи публічно не критикував злочинів нацистів та й власне не називав їх злочинцями. У Різдвяному зверненні 1942 року понтифік лише завуальовано згадав про «сотні тисяч людей, які без будь-якої провини, а іноді лише через свою національність чи расу були приречені на смерть або послідовне винищення». Згодом у Ватикані скажуть, що тоді церква не могла публічно засудити Голокост з остраху ще більших репресій з боку нацистів.

Однак, за свідченнями людей з близького оточення понтифіка, у приватних бесідах Папа називав нацистів «слугами диявола» і казав, що «Гітлер остаточно збожеволів». А один із його секретарів навіть згадував, що Пій ХІІ двічі здійснював над Гітлером обряд екзорцизму, стверджуючи, що «уособлюване фюрером абсолютне зло не може походити від людської природи».

А ось щодо комунізму і зокрема Радянського Союзу Пій ХІІ ніколи не стримувався у різких висловлюваннях. Він відмовився офіційно благословляти вторгнення Німеччини до СРСР у 1941 році. Однак у своїх промовах протягом війни понтифік понад 150 разів засуджував комуністів, називаючи їх «ворогами бога» та «пекельним кодлом». В якості бар’єру проти комунізму він розглядав не лише диктаторські режими Гітлера у Німеччині та Муссоліні в Італії, а й Франко в Іспанії та Салазара у Португалії. Дійшло до того, що американський президент восени 1941-го просив у Папи поради, чи варто США допомагати Радянському Союзу у війні проти Німеччини, враховуючи таку його риторику. Однак у Ватикані запевнили, що це стосується лише кремлівської комуністичної верхівки, а «щодо самого російського народу Пій ХІІ має виключно батьківські почуття».

Католицькі священники таємно переховували євреїв, однак і допомагали втекти нацистським злочинцям. Під час війни католицька церква дійсно врятувала тисячі євреїв. Їх таємно переховували у монастирях, надавали довідки про хрещення у католицизм. Папа звертався з протестами щодо депортації євреїв до урядів Угорщини, Болгарії. А під час окупації Рима нацистами за його сприяння вдалося врятувати близько п’яти тисяч євреїв. Тоді понтифік відкрив для втікачів свою заміську резиденцію.

Одним з найактивніших католицьких священників, який рятував євреїв та солдатів союзників, був ватиканський священник-ірландець Гʼю ОʼФлаерті. Він створив справжню мережу з агентами під прикриттям, явочними квартирами та сховищами під самим носом у нацистів. Завдяки цьому вдалося врятувати понад 6,5 тисячі людей. Гестапівці призначили за голову священника-підпільника чималу винагороду, однак так і не змогли його спіймати.

Проте за допомогою католицького духовенства вдалося втекти від правосуддя й тисячам нацистів та колаборантів. Шляхи втечі проходили маршрутами, які американські спецслужби називали «пацючими стежками»: через Альпи до Італії, там відсидітися в якомусь непримітному монастирі, а звідти втекти морем до Південної Америки. Для втечі з Європи була необхідна посвідка переміщеної особи, яку видавав Міжнародний комітет Червоного Хреста. Зі своїм справжнім паспортом звертатись до Комітету нацистам було небезпечно. Однак за наявності самого тільки рекомендаційного листа від католицької церкви отримати паспорт від Червоного Хреста було достатньо просто. Тут спрацьовував авторитет Ватикану.

Одні католицькі священники допомагали німецьким офіцерам з «християнської любові до ближнього». Однак були й такі як єпископ Алоїз Худал, який підтримував політику Третього рейху та фактично не приховував свого антисемітизму. Навесні 2020 року Ватикан розсекретив понад два мільйони власних документів часів Другої світової. У них дослідники намагаються знайти відповідь на одне із суперечливих питань — чи знав сам Пій ХІІ про існування «пацючих стежок», якими користувалися нацисти.

Джерело: babel.ua