Механізм розширення нашого Всесвіту досі залишається предметом дискусій. Американські науковці Латам Бойл і Ніл Турок висунули нову теорію, яка просто й логічно примиряє суперечності сучасної науки. Вона передбачає існування дзеркального Всесвіту, що рухається у зворотному напрямку в часі.
Ніл Турок поділився своїми висновками у публікації. Сьогоднішні домінуючі теорії космології базуються на двох основних концепціях. Перша — теорія струн, яка має потужний математичний фундамент, але поки не підтверджена експериментально. Друга — гіпотеза космічної інфляції, яка припускає, що на ранньому етапі розвитку Всесвіт стрімко збільшився у розмірах.
Ці концепції передбачають, що на мікрорівні космос має надзвичайно складну структуру, а на макрорівні — хаотичну. Із цих ідей виникає також теорія мультивсесвіту, яка припускає існування безлічі різних всесвітів. Проте на практиці ці теорії не знаходять достатнього підтвердження.
На думку Ніла Турока, є інше пояснення: Всесвіт може бути набагато простішим і передбачуванішим. Разом із Латамом Бойлом вони розробили альтернативну теорію, що спрощує підходи до розуміння Всесвіту та замінює інфляційну модель і теорію струн.
Одним із головних парадоксів космології є те, що якщо «прокрутити» розвиток Всесвіту назад у часі, він стиснеться до початкової сингулярності — безкінечно гарячої й щільної точки, яка вважається початком Великого вибуху.
Це явище намагаються пояснити багато вчених, зокрема лауреат Нобелівської премії Роджер Пенроуз. Він вказує на глибоку симетрію в законах, що описують поведінку світла та безмасових частинок. Ця конформна симетрія означає, що світло та безмасові частинки не відчували б звичайного стиснення простору під час Великого вибуху.
Досліджуючи цю симетрію, Турок і Бойл несподівано дійшли висновку, що початкову сингулярність можна уявити як своєрідне дзеркало у часі — точку відображення, де на одному боці час рухається вперед, а на іншому — назад.
Інтерпретація Великого вибуху як дзеркального відображення пояснює багато особливостей нашого Всесвіту, які суперечать звичайним фізичним законам. Наприклад, квантова теорія передбачає, що для кожного фізичного процесу можливий зворотний — із дзеркальною інверсією простору й часу, а також із заміною кожної частинки на античастинку.
Згідно з цією новою теорією, процес у дзеркальному Всесвіті має відбуватися з тією ж швидкістю, що й у нашому. Проте одна з ключових загадок полягає в тому, що наш Всесвіт порушує цю симетрію: час тут завжди йде вперед, а кількість частинок перевищує кількість античастинок.
Гіпотеза дзеркального Всесвіту відновлює симетрію. Турок пояснює це на прикладі дзеркала: коли ми дивимося у нього, то бачимо відображення, де лівша стає правшею і навпаки. Дзеркальний образ разом із реальним об’єктом створює більш симетричну картину, ніж сам об’єкт окремо.
Учені дійшли висновку, що, якщо екстраполювати історію нашого Всесвіту через Великий вибух, можна виявити його дзеркальне відображення — Всесвіт, у якому час рухається назад, а античастинок більше, ніж частинок. Це відкриття відкриває нові горизонти для розуміння природи часу, симетрії та походження Всесвіту.
Джерело:t4.com.ua
