Автори:
Вероніка Крейденкова, ексспівкоординаторка Громадської ради доброчесності
Олександр Волошин, член Громадської ради доброчесності
Нещодавно Уряд дав старт реформі Верховного Суду (ВС) – зареєстрував законопроєкт у разі прийняття якого всі судді будуть зобов’язані пройти перевірку. Цьому передувала позиція Європейського Союзу, який після викриття корупції Голови ВС Всеволода Князєва неодноразово вказував на потребу викорінити корупційні ризики.
Після літа 2024 року в офіційних документах ЄС з’явилася згадка фактично нової причини для такої перевірки – Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) прийняла рішення у так званій справі судді Усатого, яке підірвало кваліфікаційне оцінювання 180 суддів, результатом якого могли бути їх звільнення. Зокрема, Європейська Комісія у своєму звіті щодо прогресу України за 2024 рік прямо вказує на це рішення.
Попри увагу суспільства та ЄС, Верховний Суд продовжує рятувати суддів від оцінювання і можливого звільнення.
Наступним суддею, який матиме “шанс” врятуватися від оцінювання, є суддя Господарського суду міста Києва Дмитро Баранов. ВП ВС розглядатиме його справу 24 квітня. Раніше він отримав негативний висновок Громадської ради доброчесності (ГРД), однак попередній склад ВККС вирішив, що суддя відповідає займаній посаді.
У висновку йшлося, що суддя був у колегії, що зобов’язала Київську міську раду укласти договір оренди землі з підприємством. Важливо, що земля була дуже близько до Софії Київської, а на ній мав зводитися багатоповерховий будинок. Це створювало ризик для культурної спадщини. Це не єдине сумнівне рішення щодо землі, згадане у висновку. Також Дмитро Баранов був у колегії суддів, яка і в іншій справі фактично дозволила будівництво по вулиці Гончара, що поруч Софії Київської. Це будівництво викликало занепокоєння в суспільстві та ЮНЕСКО.
Окрім того, 7 травня відбудеться засідання Касаційного адміністративного суду у складі ВС щодо екссудді Господарського суду міста Києва Інни Отрош. За висновком ГРД, суддя неодноразово відвідувала тимчасово окупований Крим та Росію після початку війни у 2014 році. Під час засідання вона виправдовувалася тим, що “вина тих органів, які не забезпечили державну недоторканість кордонів в свій час і певними засобами”. Також Інна Отрош має у власності майно, вартістю мільйони гривень. У неї та родини згідно з офіційними джерелами не було достатньо коштів щоби його придбати.
У жовтні минулого року її вже звільнила Вища рада правосуддя (ВРП) за рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). Цю рекомендацію ВККС прийняла у повному складі одноголосно. Водночас Інна Отрош намагається довести, що її звільнення у 2024 є незаконним, а оцінювання вона успішно завершила ще у 2019 році. Екссуддя посилається власне на згадану позицію ВП ВС у справі щодо судді Усатого.
Перед цими важливими засіданнями нагадаємо, як саме Верховний Суд став рятівником недоброчесних суддів.
Справа Усатого та чому вона важлива
13 червня 2024 року ВП ВС своїм рішенням дозволила судді Віталію Усатому не завершувати кваліфікаційне оцінювання, яке могло закінчуватися звільненням. ВП ВС вказала це попри наявність негативного висновку Громадської ради доброчесності та вимоги закону провести ще одне засідання щодо судді у повному складі ВККС.
При цьому така позиція стала великим сюрпризом, адже до цього сам суд неодноразово повторював в рішеннях протилежну позицію – якщо є негативний висновок ГРД, а 3-4 члени ВККС вважають, що суддя відповідає займаній посаді, фінальне рішення за повним складом комісії. Примітно, що така позиція викладена, в тому числі у рішенні щодо екссудді Інни Отрош. На відхилення від своєї минулої практики в тому числі звертає увагу Європейська Комісія.
Це рішення важливе, адже на таку ж позицію почали розраховувати майже дві сотні суддів, які мали негативні висновки ГРД та очікували засідання ВККС у повному складі.
Реакція органів суддівського (само)врядування
Після ухвалення рішення щодо судді Усатого, ГРД та громадські організації закликали ВККС та ВРП, органи які відповідальні за оцінювання та звільнення суддів, продовжити виконувати свої функції слідуючи раніше уставленій позиції ВС.
ВККС продовжила оцінювати таких суддів, чим продемонструвала свою спроможність. Наприклад, свої рекомендації на звільнення отримали суддя Оболонського районного суду міста Києва Олександр Луценко, який є “суддею Майдану”, та суддя Господарського суду Харківської області Олег Дзюба, у якого колишня дружина (розлучення відбулося незадовго до оцінювання) вірогідно набула громадянство РФ та займалася бізнесом в країні-агресорці.
У рішенні щодо останнього ВККС акцентувала, що по суті ВП ВС у своєму рішенні щодо Усатого змінила підхід в окремо взятій справі, а не сформувала новий висновок, який слід застосовувати у всіх схожих випадках.
Водночас позиція ВККС не була одностайною. Наприклад, до рішення щодо “судді Майдану” Олександра Луценка висловили окремі думки чотири члени комісії: Людмила Волкова, Олег Коліуш та Віталій Гацелюк з Русланом Мельником.
ВККС донедавна проводила засідання щодо суддів зі “списку суддів Усатого”. Водночас останнім часом ця практика припинилася.
Певною мірою революційним було рішення ВРП щодо звільнення судді Інни Отрош у жовтні 2024 року. У ньому конституційний орган вказав, що ВП ВС не зазначала про відступ від своїх попередніх висновків і не навела вагомих підстав для цього, як це вимагається. Фактично ВРП вказала, що рішення щодо судді Усатого не є перешкодою для розгляду питання про звільнення суддів.
Проте і ВРП припинила надалі приймати рішення щодо цієї категорії суддів, попри наявність кількох рекомендацій про звільнення. Таке припинення сталося в момент, коли від ВРП найбільше очікували чіткої позиції та лідерства в очищенні судової системи, що відповідало б статусу “конституційного органу” не лише на словах.
Натомість на захист цих суддів стала Рада суддів України (РСУ). Її голова Богдан Моніч відомий згадкою на “плівках Вовка”, оприлюднених НАБУ. На них йшлося про вплив ексголови Окружного адміністративного суду міста Києва на процедуру обрання Богдана Моніча головою.
6 березня РСУ звернулася до ВККС із закликом припинити дії, які суперечать правовим позиціям ВС. Таке звернення можна сприйняти як тиск на комісію.
Іронія в тому, що уставленою позицією ВС є власне протилежна позиція, ніж в наведених РСУ рішеннях.
Чого чекати від Верховного Суду
Зараз ситуація щодо розгляду про відповідність займаній посаді майже 180 суддів виглядає замороженою. Водночас ВС якраз активно продовжує розглядати ці справи та далі поглиблювати кризу, яку створили самі судді Верховного Суду.
Зокрема, згаданий суддя Дмитро Баранов чекає фінального розгляду у Великій Палаті ВС 24 квітня. Також суддя Святошинського районного суду міста Києва Тарас Заєць, який кинув під варту учасника Революції Гідності, у березні також отримав позитивне рішення у своїй справі – суд фактично вказав, що проведення засідання щодо нього, є протиправним.
Зараз ВС стоїть на порозі свого оцінювання і суспільство уважно стежить за розглядом справ щодо недоброчесних суддів. Очевидно, що воно запам’ятає кожне рішення, яке дозволило залишитися на посаді недоброчесним суддям.
