Військовослужбовець, який призваний на військову службу під час проведення мобілізації як резервіст та військовозобов’язаний на підставі указу Президента «Про загальну мобілізацію», а пізніше відряджений для виконання бойових завдань до іншої військової частини, яку він самовільно залишив, є суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК (самовільне залишення військової частини або місця служби).
Придатність до військової служби під час загальної мобілізації визначалася на підставі військово-облікових документів та опитування військовозобов’язаних, наявності скарг на стан здоров’я. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 4 лютого 2025 року по справі №470/795/23.
Обставини справи
Солдат, будучи військовослужбовцем військової частини, відрядженим до іншої військової частини, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від обов’язків військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце проходження військової служби і проводив час на власний розсуд до моменту його затримання.
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав солдата винуватим та засудив за ч. 5 ст. 407 КК.
У касаційній скарзі захисник стверджує, що придатність обвинуваченого до військової служби за станом здоров’я у встановленому законом порядку, тобто із проходженням військово-лікарської комісії, не встановлювалась, тому він не є військовослужбовцем, а відповідно і суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. ККС ВС вказав, що суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, є військовослужбовець (крім строкової служби). Військовослужбовцем є громадянин України, який проходить дійсну військову службу у складі ЗСУ та інших військ відповідно до Закону «Про військовий обов’язок і військову службу».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону початком проходження військової служби резервістів під час мобілізації вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Оскільки 14.03.2022 обвинуваченого було призвано на військову службу під час проведення мобілізації як резервіста та військовозобов’язаного на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію», направлено для проходження військової служби до складу військової частини, призначено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, а в подальшому відряджено до іншої військової частини для виконання бойових завдань, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що статус військовослужбовця обвинувачений набув у зв’язку з мобілізацією на підставі вказаного вище Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» і на момент вчинення інкримінованого йому діяння був військовослужбовцем, а отже він є суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК.
Усупереч доводам захисника в касаційній скарзі, місцевий суд дослідив та врахував інформацію з листа ТЦК про те, що придатність до військової служби на початку повномасштабного вторгнення, під час призову на військову службу під час мобілізації, визначалась на підставі військово-облікових документів та опитування військовозобов’язаних, наявності скарг на стан здоров’я.
За даними облікової картки до військового квитка, довідки військово-медичного центру обвинувачений під час служби за контрактом мав поранення, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби, однак є придатним до військової служби і за період її проходження за медичною допомогою не звертався.
Джерело:sud.ua
