Інформаційний сайт газети "Срібна Земля"
Інформаційний сайт газети "Срібна Земля": Закарпаття, Україна, Світ.
No Result
View All Result
  • Головна
  • Закарпаття
  • Україна
  • Світ
  • Економіка
  • Право
  • Історія
    • Світова історія
    • Історія України
    • Історія Закарпаття
    • Постаті
  • Освіта
    • Вища освіта
    • Освіта
  • Наука
    • Альманах
  • Всесвіт
  • Культура й спорт
    • Українська культура
    • Світова культура
    • Спорт
  • Духовність
  • Здоров’я
  • Вхід
  • Головна
  • Закарпаття
  • Україна
  • Світ
  • Економіка
  • Право
  • Історія
    • Світова історія
    • Історія України
    • Історія Закарпаття
    • Постаті
  • Освіта
    • Вища освіта
    • Освіта
  • Наука
    • Альманах
  • Всесвіт
  • Культура й спорт
    • Українська культура
    • Світова культура
    • Спорт
  • Духовність
  • Здоров’я
No Result
View All Result
"Срібна земля"
No Result
View All Result

Вероніка Черняхівська – зрубана гілка славетного роду

22 Вересня, 2021
в Карпатська Україна
0
A A
0
17
VIEWS
ПоширитиПоширитиПоширити

Арештована і звинувачена у шпигунстві. Зґвалтована і розстріляна радянською владою

25 квітня 1900 року народилася Вероніка Олександрівна Черняхівська, українська поетеса і перекладачка. Вона походить із родини Старицьких, єдина донька Людмили Старицької-Черняхівської і Олександра Черняхівського. Її дід – відомий драматург, письменник та фундатор українського професійного театру Михайло Старицький.

Дитинство Ронусі, Роні, Ро (так називали дівчинку батьки) минало в оточенні духовної еліти. Вона застала в живих свого діда, до них приходили Микола Лисенко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Іван Франко – перед дитячими очима промайнув квіт української нації.

У день свого сімнадцятиріччя Роня познайомилася з Костем Велігорським. Ніжне і палке кохання між ними спалахнуло одразу, проте освідчення у почуттях Вероніка отримала у листі, який прийшов із фронту. Кость був офіцером, тому його зимою відправили на війну. Та після листа-зізнання дівчина не отримала жодних вісток. А 25 серпня 1918 року батько хлопця приніс сумну вість про те, що її коханий загинув ще 17 січня. Перше і таке трагічне кохання стало величезним потрясінням для ніжної душі Ро. Але величезна сила волі дала не згубитися у розбитих почуттях.


Вероніка 1916 рік

Закінчивши із золотою медаллю Другу українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства, здобула фах інженера-економіста в Київському інституті народного господарства. Відвідувала курси іноземних мов, де вивчала грецьку, німецьку, французьку і латинь.

У 1920 році в альманасі “Гроно” був опублікований її вірш “17-й рік”. Вже тоді, в її перших творах, відображувались жахіття війни і революції, які тісно перепліталися із лірикою. Зболіле серце втраченого кохання виливалося рядками у поезії.

Вероніка була дуже вродливою, тому її руки добивалися багато залицяльників. Кавалери, щоб привернути увагу, наввипередки присвячували їй вірші. І хоча дівчина сама обрала чоловіка, вийшовши заміж за Івана Євлашенка, їхній шлюб був невдалим. Її творча натура прагнула сягнути висоти повної самореалізації. Тому невдовзі після весілля Роня розлучилася з чоловіком. Він прагнув примирення, та сама жінка нічого не відчуває до колишнього. Лише жаль та співчуття.

Buy JNews
ADVERTISEMENT

 

Щоб відволіктися від сімейних негараздів, Черняхівська поринула у заглиблене вивчення мов, вирішила опанувати англійську, бо у гімназії не вивчала, і зосередилася на перекладацькій справі.

У 1923 році харківське видавництво “Книгоспілка” видало книгу французького романіста Альфонса Доде “Білі гвоздики”, яку адаптувала українською Вероніка. Переклади з англійської почали виходити у 27-му. Видавництво “Сяйво” опублікувало її версію рідною мовою роману Джека Лондона “Місячна долина” .

Батько Вероніки, Олександр Григорович, влаштував доньку в Народний комісаріат охорони здоров’я референтом-перекладачем. На цій посаді разом із татом вона виїздить у відрядження до Німеччини. Там вона вдруге виходить заміж. Цього разу її обранцем став швейцарець, підданий Німеччини, Теодор Геккен, із яким вона познайомилася ще у Києві. У шлюбі вони проживуть недовго, але через десять літ він виявиться фатальним для молодої жінки.

За кордоном Черняхівська вдосконалювала знання мов, відвідала Швейцарію та Італію. Мріяла побувати у Парижі. Її душа рвалася побачити якнайбільше світу, ніби знаючи наперед, що ця подорож буде останньою.

У 1929 році Вероніка повернулася на Батьківщину, яка радо зустріла мандрівницю. Державне видавництво України опублікувало два романи перекладу Черняхівської – “Олівер Твіст” Чарльза Діккенса та “Прорість” Еміля Золя.

У той період Вероніка вже вирішила долю свого заміжжя – подала на розлучення з Теодором. Причиною цього стала і заборона виїздити за кордон, щоб бачитися з чоловіком, і те, що він був удівцем із трьома дітьми. В перспективі їй світила роль домогосподарки-мачухи, до цього жінка була не готова. Їздити до нього ставало все тяжче і небезпечніше. Перед жінкою постала проблема вибору: лишитися з батьками в Україні і продовжувати свою справу, чи виїхати до чоловіка в Німеччину і поховати себе в домашніх клопотах. Черняхівська обрала перше. Та сам чоловік не бажав відпускати дружини, шукав шляхів примирення, писав, просив повернутися. Але врешті-решт, змирившись, дав згоду на розлучення.

Черняхівська продовжувала плідно працювати над перекладами світових шедеврів, але над нею, як і над усією елітою, вже був занесений каральний меч сталінізму. Показова справа, сфабрикована Об’єднаним державним політичним управлінням Української Радянської Соціалістичної Республіки наприкінці 1920-тих років, яка викривала вигадану антирадянську організацію серед української наукової та церковної інтелігенції. Мета – дискредитація провідних діячів української культури та громадського життя у межах централізованої політики геноциду української нації. Він лишив кривавий слід по всій Україні.

Саме під цей маховик репресій потрапила Вероніка – її арештували, але згодом відпустили. Натомість за ґрати потрапили її батьки. Мати, яка вже мала 62 роки, стійко витримала низку принизливих допитів, 29 разів її викликали свідчити. Подружжя засудили до п’яти років ув’язнення і трьох років поразки у правах. Але більшовицькі керманичі вирішили продемонструвати свою “милостивість”. Вироки замінили на умовні. На шість років їх фактично вислали до Сталіно (Донецька). З доньки взяли підписку про невиїзд із Харкова. У цей період вона жила у своєї тітки.

За період слідства Вероніку виключили із профспілки. А це призвело до життєвих труднощів. Не допомогли ні зв’язки, ні кваліфікація перекладача. На роботу не брали, бо клеймо від процесу СВУ лягло тяжким тягарем на її плечі. Перебивалася з хліба на воду. Видавництва лише годували обіцянками. Це змусило повернутися до Києва.

Інформації про цей період життя Черняхівської-молодшої збереглося небагато. Зі спогадів її подруги Алли Грінченко відомо, що вона у цей час займалася саморозвитком, багато читала іноземної літератури. Втретє вийшла заміж. Чоловіком став математик і астроном за прізвищем Ганжа. Він жив під Києвом, тому до дружини приїздив тільки на вихідні, вона ж і того рідше відвідувала чоловіка.

Останнім часов жінка працювала в Народному комісаріаті охорони здоров’я. Там вона перекладала документи, які надходили до міністерства іноземною мовою. Платили небагато, і Вероніці вистачало тільки на необхідне, та страшні часи ще були попереду.

У січні 1938-го Вероніку знову заарештовують. Цього разу звинувачують у шпигунстві на користь Німеччини. Наприкінці 30-х розпочались арешти російської інтелігенції Києва, органи викрили буцімто “російсько-німецьку контрреволюційну групу”. Серед них були і люди, з якими Вероніка не раз зустрічалась на вечірках. На допитах двоє з них “зізналися”, що Черняхівська – німецький резидент та зв’язкова німців з “неблагонадійним” українським елементом. Ця інформація лягла в основу звинувачень. До того ж, жінці згадали її шлюб із німецьким підданим, і цей факт десятирічної давнини підлив ще більше масла у вогонь.

На допитах Вероніка Олександрівна рішуче відкидала всі звинувачення. Наголошувала, що спілкування з німецьким консулом та його дружиною мали виключно приватний характер. А її шлюб не мав ніяких політичних мотивів. Але марно – її справу передали на розгляд Київської трійки. Вирок – 10 років без права листування. У ті часи це означало одне – розстріл. У казематі психіка жінки не витримала, Вероніка збожеволіла. Тоді Києвом нав’язливо ширилися чутки, що Черняхівську, щоб морально зламати і вибити зізнання, неодноразово ґвалтували слідчі, через таке приниження і насилля вона схибнулася. Її мати, Людмила Старицька-Черняхівська писала:

“Почувши від мене прізвище моєї доньки, він заявив, що знає її, бо він її слідчий, і, зиркнувши на мене насмішкувато, додав: “Ви, звичайно, знаєте, що вона красуня, але, як на мене, вона дуже негарна”. Слідчий з несподіваною злістю закри­чав: “Крім того, вона зухвала, нахабна, дрянь базарна, наволоч”.

Життя Вероніки Черняхівської було обірвано 22 вересня 1938 року. Її розстріляли через 9 місяців після арешту в Києві, у Лук’янівській тюрмі НКВС, про що свідчать документи з кримінальної справи. Місце її поховання невідоме.

Проте від батьків приховали правду, і до початку 1939 року від її рідних отримували передачі. Принаймні, у справі є документ, виданий батьку, професору, лікарю-гістологу Олександру Черняхівському, що його посилку хвора донька приймати відмовилась.


Довідка про передачі Черняхівській, після її розстрілу

“11 квітня цього року в’язничний прокурор Коган на моє пильне прохання нарешті повідомив, що дочку нашу вислано 22 листопада 1938 року до одного з північно-східних таборів”

Нещасна Людмила Михайлівна, якій пішов 72-й рік, писала листи до Москви – Сталінові, Ворошилову, Калініну про помилування. Роздобула список жіночих таборів у Сибіру, почала надсилати туди продуктові посилки. Одна з них не повернулася із Томська. Жінка вирішила, що донька там, і поїхала її шукати. У тріскучі морози шукала Вероніку по сибірських режимних таборах. Але вернулася ні з чим, заставши вдома смертельно хворого чоловіка, який невдовзі помер. Батькове серце не витримало потрясінь.

Саму Людмилу Старицьку-Черняхівську разом із сестрою Оксаною Стешенко арештували 1941-го органи Народного комісаріату внутрішніх справ і звинуватили в антирадянській діяльності. Їх вивезли вантажівкою до Харкова. Звідти в “товарняку” до Казахстану. Людмила Михайлівна померла у дорозі восени того ж року. Її тіло конвоїри викинули з арештантського вагона. Де саме – достеменно невідомо. Як і те, чи є десь її могила.

Про трагічну долю Вероніки Олександрівни Черняхівської дізналися лише 1990 року, коли на запит Музею видатних діячів української культури була видана довідка КДБ УРСР про її реабілітацію.

Вероніка Черняхівська, ставши жертвою сталінського режиму, є серед перекладачів, які належать до епохи “розстріляного відродження”.

Джерело:uain.press

Share1ShareTweet1
Наступна новина
Загроза Третьої світової і розкол усередині НАТО: що відомо про новий альянс AUKUS, який посварив Францію і США

Загроза Третьої світової і розкол усередині НАТО: що відомо про новий альянс AUKUS, який посварив Францію і США

ЗСУ потренувалися бити з “Ураганів” по другому ешелону противника в Криму. ВІДЕО

ЗСУ потренувалися бити з “Ураганів” по другому ешелону противника в Криму. ВІДЕО

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Рекомендовані новини

Капелани Московського Патріархату не підтримуватимуть воїнів у війні з агресором, – речник ПЦУ

Капелани Московського Патріархату не підтримуватимуть воїнів у війні з агресором, – речник ПЦУ

19 Липня, 2021
76
Документи засідання Священного Синоду 18 жовтня 2022 р.

Документи засідання Священного Синоду 18 жовтня 2022 р.

19 Жовтня, 2022
12
“Потрапили у жорстку засідку”: російський окупант поскаржився, що їх накрили вогнем під Харковом. Аудіо розмови

“Потрапили у жорстку засідку”: російський окупант поскаржився, що їх накрили вогнем під Харковом. Аудіо розмови

9 Березня, 2022
19

Популярні новини

  • Сили територіальної оборони України у війні. Отримані уроки

    321 Поширити
    Поширити 128 Tweet 80
  • За вбивства українців Онуфрій віддячив шоколадками – капелан ПЦУ (відео)

    195 Поширити
    Поширити 78 Tweet 49
  • В Рахівському районі на Закарпатті зареєстровано дві нові парафії Православної Церкви України

    149 Поширити
    Поширити 60 Tweet 37
  • Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор Бедь відслужив молебень у районі виконання бойових завдань в/ч А7369 та в/ч А7081 ТрО ЗСУ

    129 Поширити
    Поширити 52 Tweet 32
  • «НЕ ПОМИНАННЯ ПАТРІАРХА КИРИЛА»: МАСКУВАННЯ РПЦвУ ТА ПІДГОТОВКА ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОВОКАЦІЇ

    122 Поширити
    Поширити 49 Tweet 31
"Срібна земля"

"Срібна Земля" – незалежна національно-патріотична та інформаційна газета Закарпаття.

Головною метою є висвітлення подій із життя Закарпатського краю, України, та світу, публікації соціально-політичних, національно-патріотичних, історично-краєзнавчих, комерційно-економічних, освітньо-просвітницьких та духовно-релегійних матеріалів.

Недавні записи

  • “Християнська” Росія переступила всі християнські заповіді і перетворилася на диявольського агресора – єпископ Віктор Бедь
  • Єпископ Віктор Бедь, у свято Святої Трійці, очолив Божественну літургію в кафедральному храмі м. Ужгород та молився за перемогу над безбожними московськими рашистами
  • Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор Бедь дав інтерв’ю Суспільному мовленню України в м. Ужгород з актуальних питань розвитку Української Церкви
  • Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор Бедь провів зустріч з Людмилою Самойленко, українською патріоткою та волонтером

Категорії новин

© 2021 Інформаційний сайт газети "Срібна Земля"

No Result
View All Result
  • Головна
  • Закарпаття
  • Україна
  • Світ
  • Економіка
  • Право
  • Історія
    • Світова історія
    • Історія України
    • Історія Закарпаття
    • Постаті
  • Освіта
    • Вища освіта
    • Освіта
  • Наука
    • Альманах
  • Всесвіт
  • Культура й спорт
    • Українська культура
    • Світова культура
    • Спорт
  • Духовність
  • Здоров’я

© 2021 Інформаційний сайт газети "Срібна Земля"

З поверненням

Увійдіть у свій обліковий запис нижче

Забули пароль?

Create New Account!

Fill the forms below to register

All fields are required. Вхід

Retrieve your password

Please enter your username or email address to reset your password.

Вхід