
Найбільше й особливо як ніколи під час нинішньої нищівної російсько-української війни вражає і жахає не лише жорстокість ворога, а й байдужість, зверхність та цинічна ненаситність окремих представників владної верхівки і їхніх посіпак — від найвищих кабінетів до нижчих ланок — у ставленні до суспільних інтересів, потреб фронту, майбутнього української держави, долі й життя простих співгромадян, військовослужбовців на передовій та їхніх родин.
Особливо небезпечною є видима непрофесійність, управлінська слабкість, сімейно-кланова порука, корупційність, а подекуди — факти службових злочинів і рішень, що працюють на користь чужих, ворожих інтересів, у процесі здійснення влади в умовах війни. Ціна таких помилок і такого цинізму — не рейтинги й не політичні дивіденди, а людські життя і майбутнє держави.
З цим не можна миритися. Не можна залишатися лише сторонніми спостерігачами.
Але щоб протистояти цьому злу і зупинити його, кожен, кому небайдужа власна доля, доля своїх нащадків, української держави і нації, повинен сам бути відповідальним, свідомим, патріотичним і виваженим. Діяти необхідно не емоційно, а принципово — з неухильним дотриманням засад людяності, моральності, духовної зрілості, патріотизму, правової культури та верховенства права.
Саме громадяни України як головний і виключний конституційний носій влади, а також їхні найкращі сини і дочки — військовослужбовці та представники громадянського суспільства — мають право й обов’язок вимагати від влади професійності, некорумпованості, непродажності, прозорості та відповідальності. Через чітку громадянську позицію, системний суспільний контроль, публічність, використання правових механізмів, громадську активність і політичну участь.
Бо мовчання і внутрішня покірність неминуче породжують деградацію системи, занепад держави та руйнування мільйонів людських життів.
Гідність, вимогливість до влади і відповідальна позиція кожного — формують державу, зміцнюють суспільство та забезпечують гідне життя співгромадян.
Ми не маємо права перетворитися на безголосну масу покірних прохачів, наймитів чи рабів.
Ми зобов’язані залишатися громадянами — і людьми з високою гідністю та правом на достойне життя.
І пам’ятаймо: лише у національній і духовній єдності — сила, незламність і непереможність народу.
Віктор БЕДЬ
голова Всеукраїнського товариства
борців за незалежність України у ХХ столітті,
член Політичної Ради Народного Руху України
м. Ужгород
27 лютого 2026 року





