Російські пропагандистські ЗМІ активно коментують тему скупчення військ на кордоні з Україною. Однак якщо раніше вони заперечували можливе вторгнення, то після переговорів Кремля зі США та НАТО градус обговорення значно підвищився. Тепер “розмовляючі голови” не тільки не заперечують ймовірність нападу, а й закликають до відкритого захоплення нашої країни.
OBOZREVATEL розповідає, як пропаганда за допомогою фейків та маніпуляцій готує своїх громадян до нової агресії.
Етап перший: створення образу ворогаБоротьбою з колективним Заходом російські політики та провладні ЗМІ займаються вже не один рік. І це не дивно, адже перший закон пропаганди: створити ворога, щоб згуртувати аудиторію перед загрозою – неважливо, справжньою чи уявною. Саме для цього глава Кремля Володимир Путін невпинно повторює тези про те, що НАТО “увірвалося” в Україну і що Альянс “несе загрозу для Росії”.
За останні кілька місяців фокус наративів російських пропагандистів дещо змінився. Інформаційний простір різко заповнили натяки та навіть прямі заяви про те, що Україна разом із партнерами нібито готується відвоювати у окупаційних військ як мінімум ОРДЛО, як максимум – і Крим. Ось деякі приклади.
Все це робиться для емоційного накачування російських громадян. Прийоми пропаганди відомі вже давно, адже в попередні роки кремлівські ЗМІ розробили незліченну кількість міфів про “українських фашистів, які нищать народ Донбасу”, “геноцид російськомовних” та “розіп’ятих хлопчиків”. Ці самі методи використовуються і сьогодні.
Так, один із недавніх фейків опублікувало посольство РФ у США. У російського посла Анатолія Антонова відреагували на постачання американського озброєння Україні. Там вважають, що Вашингтон “чи не щодня хвалиться зусиллями щодо нарощування військового сприяння” з Києвом.
Як пише дипмісія, “влада США робить це, чудово розуміючи, що смертоносна зброя опиниться в руках бойовиків та терористів в Україні”. У Антонова переконують читачів, що “разом із політичною та матеріальною підтримкою Вашингтона неонацисти, по суті, отримують “карт-бланш” на провокації та проведення силових акцій на Донбасі”.
Розмови про те, що Україна сама спровокує повномасштабну війну з РФ, дуже популярні на російському телебаченні. Про це говорять чи не у кожній пропагандистській програмі. “Вони нас готують, що буде війна… Вказівка на те, що буде локальний конфлікт, який переросте у світову війну… А ми повинні стояти та дивитися?” – ділиться думкою журналіст Володимир Соловйов.
Іноді заяви російського керівництва навіть доходять до крайнього ступеня абсурду. Наприклад, міністр оборони Сергій Шойгу стверджував, що на Донбасі готуються провокації з використанням “хімічних компонентів”. За його словами, до Авдіївки та Приазовського прибули близько 120 бійців іноземної приватної компанії, які тренують українських військових та готують їх до активних бойових дій.
Але прокремлівських експертів нічим не здивуєш, тому вони прикрашають і так маразматичні твердження власними “інсайдами”. Так, експідполковник СБУ часів Януковича Василь Прозоров стверджував, що “мішенню провокації українських військ із застосуванням хімічної зброї” може стати школа чи лікарня.
“Такі провокації готуються для того, щоб мати привід звинувачувати російську сторону і, звісно, Республіку Донбас. Ба більше, жертвою провокацій має стати мирне населення”, – казав він.
Наприклад, у грудні пропагандисти повідомили про те, що ФСБ затримала понад сотню учасників “українського неонацистського угруповання МКУ” (“Маньяки. Культ убивць”). Двоє навіть підозрюються у підготовці нападу на освітні установи. І тут відразу виникають асоціації з недавнім колумбайном в одній із казанських шкіл.
Угруповання, за версією ФСБвців, створив Єгор Краснов 2000 року народження, якого вже оголосили у міжнародний розшук. І він нібито діяв під прикриттям, звичайно, українських спецслужб.
А нещодавно на перших шпальтах російських газет з’явилася новина про те, що вибух пасажирського автобуса у Воронежі організували вихідці з нашої країни. Інцидент стався ще у серпні минулого року, і, за даними слідчих, причиною став вибух газового балона. Тоді про “український слід” не йшлося, проте на тлі скупчення військ біля кордонів України Кремлю, мабуть, знадобилося нагадати росіянам про жорстокість “братського народу”.
“Подібні заяви ФСБ РФ слід розглядати виключно через призму гібридної війни, в якій інформаційна пропаганда та розповсюдження фейків відіграють важливу роль”, – спростовували російські фейки у Службі безпеки України.
Етап третій: метод “гнилих оселедців”Потім пропагандисти переходять до стадії посилення ефекту, звинувачуючи свого супротивника у максимально брудному та ганебному занятті, яке, безперечно, буде засуджене аудиторією. Мета “гнилих оселедців” зовсім не в тому, щоб це звинувачення довести. Адже навіть у разі викриття брехні душок залишається, а у свідомості глядачів закріплюється необхідна асоціація.
Ось, наприклад, головний пропагандист Кремля Дмитро Кисельов у своїй програмі запитує: “Що вживає Зеленський?”. А далі сам же й відповідає на запитання:
“Якщо Порошенко на посаді президента просто напивався, то тепер претензія у нього до Зеленського – наркотики. Порошенко натякає на кокаїн, модний з подачі Голлівуду в артистичному середовищі. Але Зеленський поводиться так, ніби це кокаїн з алкоголем – суміш, відома ще з громадянської війни у Радянській Росії”, – говорить Кисельов.
Очевидно, що слова журналіста не витримують жодної критики – реальних доказів наркозалежності політика не існує. Але у свідомості довірливих росіян український лідер уже постав в образі наркомана та алкоголіка, який не може керувати країною.
Етап четвертий: відкрита агресія
Коли в аудиторії не залишається жодного сумніву, що в Києві засіли фашисти, які сплять і бачать, як насолити “великій Росії”, пропаганда переходить до завершального етапу – підготовки до нової війни. На зміну різним міфам та звинуваченням приходить вже нічим не прикрита, “чиста” пропаганда агресії – не лише проти України, а й усього світу.
Так, наприклад, філософ Олександр Дугін, якого називають головним ідеологом російської зовнішньої політики, відкрито вимагає від Кремля захопити всю лівобережну Україну, дійти до країн Балтії і запропонувати їм вибір – нейтралізація чи війна.
А ось що кричав перший заступник голови комітету Держдуми з оборони Олексій Журавльов в ефірі програми “60 хвилин”:
“Там [на Кубі та у Венесуелі] будуть, сволочі, наші ракети! І ядерні ракети будуть, і не тільки там. Піндоси нехай бояться!.. І ці шавки, які в Прибалтиці тявкають… Ми їм дамо захист, але він їм не сподобається… Десять, сто тисяч піндосів, побіжать, зарази, чіпляючись за шасі літаків! Вони дебіли, вони не розуміють, що відбувається. Ми говоримо: все, завтра вам хана!.. Ви будете знищені, повністю – і Європа, і Америка… Ми вас знищимо одразу! Вас просто не буде існувати”.
При цьому обґрунтування цього божевілля найчастіше або немає в принципі, або дуже розпливчасте. Війна, за словами її пропагандистів, це “єдиний вихід”, спосіб “зміцнити суверенітет Росії”, “стати суб’єктом геополітики”, тобто щось абсолютно необхідне. Поки що приклад із висловлюваннями Журавльова – поодинокий. Проте риторика кремлівських ЗМІ та “експертів” говорить про те, що четвертий етап підготовки населення стартував.
Головна мета пропаганди – щосили просувати війну, вбивати своїм громадянам у голову думку про її необхідність. І якщо сьогодні Росія не наважиться розпочати повномасштабний наступ на Україну, то немає жодних гарантій, що це не станеться у майбутньому. Адже не секрет, що головна ідея Кремля та його керівника Володимира Путіна – “припинення існування Української держави”.
