Після робочої зустрічі в Ужгороді 9 квітня 2026 року за участю Керівника Офісу Президента України Кирило Буданов та представників духовенства (єпархій), було порушено низку принципових питань щодо ролі Церкви в умовах війни, правового статусу священнослужителів і механізмів їх бронювання.
За результатами цієї зустрічі Преосвященніший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України підготував і направив до Офісу Президента України системні пропозиції, спрямовані на усунення правових прогалин і підвищення ефективності державної політики у сфері державно-церковних відносин.
Суть проблеми
Як засвідчено у підготовленому документі, чинна система бронювання священнослужителів має низку системних недоліків:
- формальна прив’язка до трудових відносин, які не відповідають церковній природі служіння;
- неврахування канонічного статусу священнослужителя;
- надмірна бюрократизація процедур;
- залежність бронювання від укомплектованості посад військових капеланів;
- відсутність чіткого механізму дій у перехідний період між бронюванням і його продовженням.
У результаті виникає парадоксальна ситуація: держава одночасно потребує духовної опіки військовослужбовців і водночас створює ризики кадрового виснаження самих релігійних організацій.
Ключові пропозиції
- Визнання канонічного статусу священнослужителя
Однією з базових пропозицій є закріплення принципу, за яким визначальним має бути:
- канонічний статус священнослужителя та здійснення ним церковного служіння, а не трудові чи інші правові відносини.
Це дозволяє привести державне регулювання у відповідність до реальної природи церковного життя.
- Дебюрократизація процедур
Пропонується:
- скоротити перелік документів для бронювання;
- зосередити облік на рівні релігійних центрів (управлінь), а не окремих релігійних громад;
- спростити підтвердження статусу священнослужителя.
Це має усунути зайві адміністративні бар’єри і пришвидшити прийняття рішень.
Скасування обмежень через капеланські квоти
Окремо підкреслюється необхідність:
- скасувати залежність бронювання священнослужителів від стану укомплектованості військових капеланів і конфесійних квот .
Фактично йдеться про розмежування двох різних систем:
- служби військового капеланства;
- діяльності релігійних організацій.
Врегулювання “перехідного періоду”
Одним із найбільш практичних рішень є пропозиція:
- встановити, що у період між завершенням бронювання та його продовженням ТЦК та СП не здійснюють мобілізацію священнослужителів на підставі довідок релігійних центрів (управлінь).
Це усуває правову невизначеність і знімає напруження на місцях.
Гнучка та збалансована модель військового капеланства
Важливою складовою запропонованих змін є вдосконалення моделі функціонування Служби військового капеланства.
Йдеться не про заміну або скорочення штатних військових капеланів, а про формування більш гнучкої та ефективної системи духовної опіки у військах.
Зокрема, пропонується, щоб поряд із штатними військовими капеланами — мобілізованими та такими, що проходять військову службу — була передбачена можливість залучення діючих священнослужителів релігійних організацій до здійснення капеланського служіння за сумісництвом без обов’язкової мобілізації.
Такий підхід дозволить:
- не допустити кадрового виснаження релігійних організацій;
- забезпечити оперативне покриття потреб військових підрозділів у духовній опіці;
- зберегти зв’язок священнослужителя зі своєю релігійною громадою;
- підвищити ефективність використання наявного духовного кадрового потенціалу.
Фактично йдеться про створення змішаної моделі капеланства, яка поєднує штатну службу та гнучкі форми залучення духовенства відповідно до потреб воєнного часу.
Водночас додаткового окремого опрацювання потребує питання подальшого стратегічного розвитку Служби військового капеланства, зокрема в частині її інституційного посилення, удосконалення правового статусу, системи управління та розширення співпраці з релігійними організаціями.
Закарпатський аспект
Для Закарпаття ці питання мають особливе значення. Регіон характеризується активним релігійним життям, значною кількістю громад і священнослужителів різних конфесій.
Будь-які дисбаланси у державному регулюванні можуть:
- призвести до кадрового дефіциту у релігійних громадах;
- обмежити доступ людей до духовної опіки;
- створити соціальну напругу.
Церковно-суспільний вимір
Йдеться не лише про юридичну процедуру бронювання.
Фактично мова про:
- забезпечення духовної підтримки суспільства й військовослужбовців;
- роль Церкви в умовах війни;
- баланс між державними інтересами та свободою релігійного життя.
Що це змінює
Подані пропозиції спрямовані на досягнення конкретних результатів:
- усунення надмірної бюрократії;
- врахування специфіки діяльності Церкви;
- забезпечення духовної опіки військовослужбовців;
- правову визначеність для ТЦК та СП;
- підвищення ефективності державної політики у сфері державно-церковних відносин.
Думка дня
- Єпископ Віктор Бедь: Держава, яка воює, потребує не лише зброї — вона потребує духовної сили. А духовна сила неможлива без тих, хто її несе.
