Підготовка до майбутнього вступу України до Європейського Союзу триває, причому одночасно за кількома треками. Попри публічну кампанію Віктора Орбана, який зробив протистояння з Україною одним зі своїх передвиборчих козирів, Україна за останні пів року стала незрівнянно ближчою до можливості вступу – і не через те, що ми просунулися у виконанні членських критеріїв, а завдяки політичним процесам.
Думка, що Україна неодмінно буде в ЄС, давно є домінуючою у Європі, а зараз посилюється розуміння, що процес вступу має бути швидшим за звичний.
У грудні 2025 року Україна та ЄС запустили змістовні переговори про вступ в обхід Орбана, що охоплюють наразі три з шести переговорних кластерів – “Основи”, “Внутрішній ринок” та “Зовнішні відносини”.
Технічна робота над ними вже йде, і Україна отримала від ЄС критично важливі документи. У них описаний та деталізований перелік вимог, за виконання яких Україна буде готовою до вступу. Саме за ними ЄС перевірятиме, чи виконав Київ вимоги вступу.
“Європейська правда” публікує перелік цих критеріїв.
Ці документи не є публічними, але ми переконані, що суспільство має знати, які головні завдання стоять перед Україною на шляху до членства.
Також це дає змогу суспільству вимагати та контролювати виконання плану, а також робити висновки, хто саме стоїть на заваді нашому поступу до членства, які партії не дають голоси за закони, що є умовою вступу України в ЄС, тощо.
Важливо наголосити: навіть у разі, якщо ЄС змінить правила і ухвалить політичне рішення щодо членства України, ці критерії все одно лишаться актуальними. А частину з них, так звані Fundamentals, нам доведеться виконати до вступу в ЄС навіть за найшвидшого сценарію.
Щодо цих найважливіших задач ми отримали додаткові документи ЄС і переклали їх для вас українською. Посилання – у тексті нижче, а також продубльоване наприкінці статті
“Львівські” критерії для України
Ще у Львові данське головування передало уряду узгоджений з іншими країнами ЄС перелік критеріїв, які Україна має виконати для відповідності вступним вимогам. Ми розповідали про нього у грудні, однак точний зміст документа досі не публікувався.
У Львові, нагадаємо, Євросоюз ухвалив революційне для себе рішення: усвідомивши, що до виборів в Угорщині Віктор Орбан за будь-яких умов не зніматиме вето з рішень про вступні переговори з Україною, решта 26 держав ЄС разом з Єврокомісією та під проводом Данії, яка на той час була головуючою державою у Раді ЄС, дали старт змістовним переговорам з Україною та Молдовою, не чекаючи на угорське схвалення.
Це рішення часом називають “львівський формат”, а на брюссельському сленгу воно отримало назву Frontloading (“фронтлоудінг”). Воно передбачає, що Україна отримує усі ті дані, які мали б отримати держави-кандидати на вступних переговорах, і далі переходить до консультацій з Єврокомісією, які, по суті, віддзеркалюють офіційний переговорний процес.
Найцінніший документ, який ЄС передав Україні – це перелік критеріїв вступу (Benchmarks).
Напевно, усі вже чули про те, що за традиційним для ЄС вступним процесом держава-кандидатка має втілити у своєму законодавстві усі норми права ЄС – і це дійсно так (і це – неймовірний обсяг роботи). Але на практиці все трохи простіше. Перевірку того, чи виконана ця робота, ЄС буде здійснювати за обмеженим переліком критеріїв.
Вони мають назву “критерії закриття переговорів” (closing benchmarks).
По суперважливих для ЄС сферах – як-от верховенство права, антикорупція, права людини – застосовуються також “проміжні критерії” (interim benchmarks). Завдяки цьому ЄС лишає собі простір для того, щоб за потреби визначити додаткові фінальні вимоги – наприклад, якщо розвиток ситуації у сфері правосуддя потребуватиме додаткових змін, які зараз неможливо передбачити.
Документ, який передали Україні у Львові, містить і проміжні, і фінальні критерії.
Тоді ЄС ще був несміливим у таких “революційних” для себе діях, тому цей перелік передали Україні хитрим чином: його усно зачитала на виїзному засіданні Ради ЄС у Львові данська міністерка зі справ Європи Марі Б’єр (тобто представниця головуючої держави). А напередодні документ передали віцепрем’єру Тарасу Качці у вигляді “тез промови”.
За рівнем сміливості дій – підхід був так собі, але по суті ми отримали усе, що хотіли.
Та далі Євросоюз набрався хоробрості і пішов далі, і про це ми розповімо у наступному розділі, де представимо ще важливіші документи. А наразі до вашої уваги – та сама “промова” Б’єр з переліком критеріїв англійською мовою, тобто в оригіналі, та в українському перекладі від “ЄвроПравди”.
Варто наголосити: тут ЄС перелічив критерії за трьома кластерами (номер 1, 2, 6). Критерії за трьома іншими (№3 щодо конкуренції, №4 щодо транспорту, енергетики та довкілля, №5 щодо сільського господарства) Єврокомісія зараз визначає спільно з державами-членами.
Процес пішов, і вже є деталі
Звісно, для нас початок вступних переговорів був потрібен не просто як символ, а для того, щоби йти переговорним треком і наближатися до членства.
Цей рух зараз відбувається. Органи Ради ЄС працюють з критеріями і з українським портфелем розширення, підтверджують джерела “ЄвроПравди” в українських та європейських структурах. Також Єврокомісія за дорученням держав-членів проводить для України “роз’яснювальні брифінги”, де обговорюється, що саме ЄС чекає від України за кожним з критеріїв.
У рамках цього процесу вже у 2026 році Україна отримала новий документ – або, точніше, серію документів за кожною з переговорних глав. У ньому Єврокомісія та Рада ЄС “розпакували” та деталізували перелік критеріїв, а також визначили їхню класифікацію.
Кожен з критеріїв отримав номер, за яким тепер Брюссель має здійснювати офіційну оцінку – спершу внутрішню, потім публічну. Наприклад, критерій IBM 23.3.3 (розділ переговорів 23, Interim benchmark 3, measure 3) декларує, що успіх України за критерієм “якість системи правосуддя” (23.3) буде оцінюватися, зокрема, за тим, чи проведе Україна “Реформу системи адвокатури“. А критерій CB 5.3 (розділ 5, closing benchmark 3) вимагає, щоб Україна мала надійну історію прозорих державних закупівель (і тут є чим похвалитися вже зараз).
Схвальну оцінку ЄС необхідно отримати за усіма показниками.
Присвоєння номерів усім критеріям може видаватися бюрократичною деталлю, але насправді це – дуже важливий етап, який свідчить, що оцінювання прогресу України (тобто те, що називають “вступними переговорами”) перейшло на рівень європейського “дипстейту” і стало робочим процесом.
Але ви напевно чули, що тепер в ЄС говорять про можливість стрімкого вступу України.
Це заслуговує на окрему увагу.
Імовірний надшвидкий вступ України в ЄС, для якого можливою датою називають навіть 2027 рік і який має стати складовою “мирного процесу” – не знімає потреби виконання критеріїв. ЄС може відтермінувати їх, перетворити “передумови” на “післяумови” – але відмовитися від їхнього виконання Україна не зможе.
Крім того, низку вимог за першим кластером “Основи” (Fundamentals) – у сферах верховенства права, антикорупції, прав людини тощо – нам доведеться виконати перед вступом навіть за найшвидшого сценарію, свідчать джерела “ЄП”, які ведуть переговори про нову схему для України.
Тому ми публікуємо деталізовану розбивку від ЄС з цих питань, які формують перелік найголовніших реформ на шляху до членства. Тих, без яких не буде можливим навіть “політичний вступ”, що має дозволити Україні відносно швидко подолати політичні кроки до членства.
До вашої уваги перелік критеріїв за главою 23 (“Правосуддя та основні права”) – оригінальний текст англійською, а також неофіційний український переклад від “ЄП”.
А також критерії за главою 24 (“Юстиція, свобода і безпека”) – оригінальний текст англійською, а також неофіційний український переклад від “ЄП”.
Що далі?
Втілення цих реформ є, без перебільшення, екзистенційною потребою для України.
Зараз вже не викликає сумніву, що для України немає “третього шляху”; неприпустимість опції інтеграції на Схід є давно очевидною і для політиків, і для громадян. А зараз прийшло усвідомлення також того, що вступ до ЄС – це не лише про економіку, це є також обов’язковою безпековою гарантією для України.
ЄС робить небачені для себе кроки, щоби відкрити для України швидкий шлях – але це має бути дорогою для обох сторін. І саме від України залежить, коли ми виконаємо свою частину роботи та чи зможемо якнайшвидше досягти відповідності цим критеріям.
Тепер, коли ЄС встановив чіткий перелік критеріїв та почав його моніторинг, немає підстав говорити, що хтось не знає, що саме необхідно робити. Це стосується усіх органів влади, а ближчим часом – передусім парламенту, який став найслабшою ланкою у проведенні реформ.
Список критеріїв передбачає потребу ухвалити низку законів. І найголовніше: ці закони мають отримати схвалення ЄС. Тож якщо ми хочемо, щоб цей процес був дійсно швидким та результативним, про це варто подбати ще на етапі проєктів – і це вже є завданням передусім для уряду.
Зміни необхідні в усіх сферах. І у судовій реформі, і у зміцненні боротьби з корупцією, і у гарантуванні дотримання прав людини. А після завершення воєнного стану Україна має відновити повноцінне функціонування демократичних інституцій. Вимоги – цілком реальні і враховують те, що під час війни Україна може і має встановлювати певні обмеження, але війна не може бути також виправданням усього. Критерії ЄС не лишають у цьому сумніву.
“Європейська правда” сподівається, що публікація цих документів підштовхне втілення реформ, і буде слідкувати за подальшим їхнім поступом.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор “Європейської правди”
Джерело:eurointegration
