Президент Володимир Зеленський провів закрите засідання фракції “Слуга народу” минулого тижня, на якому заявив про розчарування у власній партії, нарікав на нардепів, активістів громадянського суспільства та журналістів, оскільки ті не змогли сприяти створенню непохитного образу України серед західних партнерів.
Про це пише Politico із посиланням на членів фракції, які погодились говорити на умовах анонімності “через побоювання викликати гнів президента”, передає Цензор.НЕТ.
Зустріч Зеленського та фракції “Слуга народу”
Депутати описали зустріч як “напружену”.
“Посилаючись на повідомлення про корупцію та порушення прав, президент войовничо заявив, що будь-які негативні висловлювання українців щодо ситуації всередині країни відволікають увагу від того, на чому слід зосередитися – на воєнних зусиллях та посиленні підтримки з боку іноземних союзників”, – йдеться в матеріалі.
Депутати очікували, що Зеленський буде більш м’яким, особливо з огляду на нещодавню спробу знищити антикорупційну інфраструктуру, що спровокувало масові протести.
Монополізація влади
Натомість, пише видання, Зеленський зосередився на стані війни “та чітко заявив про свій намір балотуватися на будь-яких виборах, що відбудуться після цього”.
“І схоже, що вже не лише партійні суперники Зеленського турбуються про повзучу монополізацію влади”, – зазначили журналісти.
Автор пише, що у лавах “Слуги народу” зростають сумніви та нарікання щодо високоперсоналізованого методу правління Зеленського та його схильності зневажливо ставитися до парламенту, до того ж, кроки проти антикорупційних органів досі дратують деяких його власних нардепів.
Офіс Президента спробував перекласти саме на Верховну Раду вину за спробу ліквідувати незалежність НАБУ та САП. Politico пише, що цей епізод змусив багатьох законодавців замислитися, як Зеленський та його радники взагалі не змогли передбачити такої бурхливої реакції громадськості.
Опитування громадської думки постійно показують, що навіть у воєнний час українці вважають корупцію головною внутрішньою проблемою країни.
Політичні опоненти давно скаржаться на “популістську нетерплячість українського лідера до обмежень і складнощів, необхідних для управління демократією, та на його вроджену колючість до критики”. Проте захисники Зеленського ігнорують ці скарги. За їхніми словами, “війна вимагає твердої, рішучої руки”. На початку року глава ОП Єрмак сказав: “Особливо під час війни рішення мають прийматися швидко та чітко”.
Помічники Зеленського зазначають, що президент користується високою прихильністю в опитуваннях громадської думки.
Попри те, що багато критиків погоджуються із тим, що “галас демократії не повинен загрожувати країні, яка веде екзистенційну війну”, але вони зазначають, що інші лідери воєнного часу застосували разюче інший підхід, зокрема британець Вінстон Черчилль, який прагнув залучити найкращих, найяскравіших і найздібніших представників країни з усього політичного спектра, щоб заповнити ряди бюрократії воєнного часу.
Західні партнери стурбовані
Не лише партійні суперники Зеленського стурбовані прагненням до централізації влади. Західні союзники хоч і стримуються від будь-якої публічної критики, щоб не дати РФ простір для пропаганди, троє європейських посланців на умовах анонімності висловили стурбованість. Деякі депутати “Слуги народу” також ставлять під сумнів нещодавніх подій, зокрема звільнення мерів та тиск на державні установи, що мають бути незалежними.
Контроль уряду Верховною Радою
Уряд ще до початку повномасштабного вторгнення нетерпляче ставився до парламентського контролю. Тепер же він фактично відмовився від процедури звітності міністрів парламентським комітетам та уникає засідань, пише видання.
Водночас Офіс Президента, зазначає автор, дедалі більше намагається зібрати голоси, необхідні для схвалення необхідних законопроєктів. Все через те, що чинні нардепи дедалі більше опираються тиску адміністрації президента, і побоюються, що саме їх звинувачуватимуть виборці, коли щось піде не так.
Кадрові рішення
Також видання описує нещодавні перестановки в Кабміні, що призвели до вимушеного відходу з посади відомих осіб, таких як міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, керівник “Укренерго” Володимир Кудрицький. Згадується і відставка Валерія Залужного.
Politico пише, що кожна перестановка призводила до того, що “незграбна когорта довірених друзів та радників президента здобуває все більше влади та контролю”, тоді як аутсайдери, готові ставити під сумнів та кидати виклик, або ті, хто демонструє риси незалежності, опиняються поза владою.
Настрій у владній партії не покращила й сумнозвісна сварка Зеленського з президентом США Дональдом Трампом в Овальному кабінеті.
Явка на зустрічі з фракцією “Слуги народу”
За даними видання, нардепи очікували, що Зеленський спробує заспокоїти свою партію на зустрічі минулого тижня. Проте співрозмовники заявили, що все пішло не так. Президент був незадоволений низьким рівнем явки на засідання фракції – близько сотні нардепів не прийшли. Напруженість лише зросла, коли один із парламентарів поставив під сумнів доцільність скорочення антикорупційних органів у той час, коли вони зосереджувалися на співробітниках Офісу президента.
Хоча Зеленський і сказав, що в майбутньому він частіше консультуватиметься з ними, “це здається малоймовірним”, – з жалем зауважив один із нардепів. “Уся ця історія вказує на подальше затягування гайок вдома. На думку Офісу Президента, ви або з Зеленським, або ви російська маріонетка”.
Затягування гайок
Politico зазначає, що гайки дійсно затягуються.
“Наприклад, лише цього місяця групу з приблизно 20 колишніх та відставних українських дипломатів і посланців було включено до постанови, яка забороняє законодавцям та посадовцям подорожувати за кордон без прямого дозволу влади”, – йдеться в матеріалі.
Ексглава МЗС Дмитро Кулеба сказав:
“Важко зрозуміти, чому на четвертому році війни раптом стало таким важливим заборонити виїзд за кордон групі не більше ніж 20 осіб – людям, які мають контакти та повноваження просувати інтереси України серед іноземної аудиторії. Єдиним поясненням може бути політичне.
Як тільки така політична логіка закріплюється, стає можливим довільно вирішувати, яким категоріям людей дозволено або заборонено робити певні речі. Посли – це лише приклад, але той, що розкриває набагато глибшу проблему”.
Джерело: censor.net
