Ми — українські історики, громадські діячі, військовослужбовці ЗСУ, волонтери та громадяни України звертаємося до представників влади щодо ініціятиви польських політиків прирівняти ідеологію ОУН, УПА до фашизму, нацизму та комунізму
3 грудня 2024 року до Польського Сейму подано законопроєкт про внесення змін до Закону про Інститут національної пам’яті — комісію з переслідування злочинів проти польського народу та Кримінального кодексу. Законопроєкт, по суті, передбачає криміналізацію пропаганди ідеологій ОУН, УПА, згадок про Степана Бандеру та прирівнення ідеології ОУН і УПА до фашизму, нацизму й комунізму.
Як бачимо, постійні односторонні поступки з боку України не зупиняють польських політиків, а, навпаки, надихають:
– 22 липня 2016 року Польський Сейм ухвалив абсурдне та історично необґрунтоване рішення, у якому Волинську трагедію названо геноцидом;
– 31 липня 2024 року ухвалено постанову, що засуджує ідеологію та символіку ОУН-УПА.
А на сьогодні польські політики пішли ще далі, прагнучи прирівняти ОУН, УПА до фашистів і нацистів. Попри те, що під час Нюрнберзького трибуналу, який давав оцінку і виносив вирок злочинам нацизму і їх організаторам, ОУН і УПА не були включені в список організацій і структур, які співпрацювали з гітлерівським режимом, отже, прив’язувати ці структури і їх рульових до нацизму з правової точки зору неприпустимо.
Про можливі наслідки використання поляками історичних подій з політичною метою ще у 2013 році припускав доктор історичних наук, професор І. Патриляк: “Якщо поляки переконають весь світ у тому, що українці вчинили їм геноцид на сучасних західноукраїнських землях, то це означатиме, що ці землі неправомірно належать Україні, бо поляки звідти були насильно витіснені. Мені хотілося б помилятися, але це можуть бути геополітичні розрахунки на багато десятків років вперед”.
Розцінюємо таку ініціятиву як ворожий крок щодо України, спрямований на заперечення нашої історії боротьби за незалежність та приниження національних Героїв України. Таким чином, польські політики заперечують право українського народу на самовизначення та опір окупантам. Перекручують історичну правду, ігнорують причини збройного конфлікту, участь польських збройних формувань в етнічних чистках та фізичне знищення українців на території споконвічно українських земель. За цією логікою, через кілька десятків років хтось зможе звинуватити Збройні Сили України в геноциді росіян під Бахмутом, Херсоном чи Донецьком.
Волинь – українська земля. Польсько-український конфлікт 1943 року на Волині був розв’язаний польською стороною, що прагнула не допустити самовизначення українців на західноукраїнських землях, проводячи політику колонізації та пацифікації українців, співпрацюючи з німцями і радянськими партизанами, щоб придушити руками “червоних” і німців український визвольний рух задля збереження земель Волині й Галичини в складі повоєнної Польської держави. Зрештою, Організація українських націоналістів повстала як реакція на польську окупацію та жорстоку колоніально-репресивну політику: наступ проти української культури та освіти, нелюдське ставлення, масові арешти, ув’язнення, концтабори.
Польська окупаційна армія поводилася вкрай жорстоко: село оточували, за заздалегідь визначеними списками арештовували українських активістів. Арештовували незаконно, без відповідного рішення суду чи слідства, просто за списками. Людей били кийками, є свідчення про кількасот ударів на одну людину, били жінок і неповнолітніх. Знищували стріхи, вибивали вікна, ламали підлогу, стіни, знищували українські національні символи — книжки й портрети Шевченка. Поширеною практикою було висипати збіжжя на землю, поливати рідинами.
Були й відверті знущання, коли людей змушували цілувати чоботи катам, змушували вигукувати прокльони на адресу України та прославляння на адресу Польської держави та її очільників. Морально принижували. Було кількадесят випадків зґвалтувань, вбивств.
Для українців ОУН, УПА — єдина військово-політична сила, що за відсутности Української Держави, зброї та союзників стала на захист українського народу проти насильства й терору 4-х окупаційних режимів: німецького, радянського, польського та угорського. Боролася за незалежну національну Українську Державу, на існування якої українська нація мала і має беззаперечне право згідно з міжнародним правом. На сьогодні їхню боротьбу продовжують Збройні Сили України, що стоять на захисті не лише нашої держави, але і Європи, тобто Польщі зокрема. Ми нікому не дозволимо вказувати нам, хто є нашими національними героями та принижувати їхню гідність.
Національним героєм Польщі є Зенон Яхимек – основний головоріз українців у Сагрині. 10 березня 1944 року підрозділи Армії Крайової під його командуванням знищили українське село Сагринь, вбивши від 800 до 1240 жителів. Більшість загиблих — жінки й діти. Чи вказує Україна Польщі, яких героїв їй шанувати?
Повністю текст листа за покликом.
Підтримати і підписати можна тут.
Джерело:stpravda
