У далекій галактиці зірка, що підійшла занадто близько до надмасивної чорної діри, була знищена її гравітацією. Вченим вдалося оцінити масу загиблої зірки, яка виявилася втричі важче Сонця.
Якщо велике витягнуте тіло рухається в неоднорідному гравітаційному полі, різні його ділянки відчувають різне тяжіння. Під цим впливом воно деформується, а якщо поле досить сильне, то може і зруйнуватися. Приливне руйнування в околицях масивних чорних дір здатне знищувати цілі зірки.
На сьогодні зареєстровано кілька десятків таких подій, а нещодавно цей список поповнився новим. Про загибель чергової зірки розказано в новій статті, опублікованій в журналі Astrophysical Journal Letters.
Вперше подію приливного руйнування ASASSN-14li помітили в 2014 році, в центрі галактики PGC 43234, розташованої на дистанції 290 мільйонів світлових років. Для подібних спостережень це порівняно близько, тому вчені продовжили відстежувати те, що відбувається там, перевіряючи різні теоретичні моделі.
Команда Йона Міллера (Jon Miller) з Мічиганського університету (США) провела таку роботу з використанням космічних рентгенівських телескопів XMM-Newton і Chandra. Спостереження дозволили з’ясувати кількості азоту і вуглецю, викинуті з надр зірки через її руйнування. Виходячи з цих даних вчені оцінили величину зірки приблизно в три сонячних маси. Таким чином, вона виявилася однією з найбільших, приливне руйнування яких в околицях чорної діри коли-небудь вдавалося помітити.
Рекордсменом за цим показником можна назвати подію AT 2021lwx, названу «страшна Барбі» (Scary Barbie). У статті, опублікованій кілька місяців тому, розміри загиблої зірки оцінили в 14 сонць. Однак той факт, що її спалах виник саме через приливне руйнування, остаточно ще не підтверджений.
Вивчення руйнування масивних зірок в околицях чорних дір дозволяє не тільки перевірити коректність прогнозів загальної теорії відносності, а й уточнити наші знання про чорні діри взагалі. Останнє особливо важливо, оскільки в останнє десятиліття астрономи дійшли висновку, що формування та еволюція галактик значною мірою визначаються надмасивними чорними дірами в їх центрах.
Джерело: cikavosti.com
