Віктор БЕДЬ, Віктор Вк. БЕДЬ,
спеціально для газети «Срібна Земля»
7 березня 2026 року
Війна, розпочата 28 лютого 2026 року ударами США та Ізраїлю по Ірану, за вісім днів переросла у широку регіональну кризу. Уже в перший день кампанії загинув верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї. Станом на 7 березня бойові дії охопили не лише Іран та Ізраїль, а й Ліван, низку держав Перської Затоки та критичні маршрути регіональної логістики. Reuters повідомляло про нові удари по Тегерану, зокрема в районі аеропорту Мехрабад, а президент Ірану Масуд Пезешкіян вибачився перед сусідніми державами і заявив про готовність припинити удари по них, якщо з їхньої території не здійснюватимуться атаки на Іран.
Гуманітарна ціна ескалації стрімко зростає. За заявою постійного представника Ірану при ООН, станом на 6 березня загинули щонайменше 1 332 іранські цивільні, ще тисячі поранені. Іранські удари, за даними Reuters, забрали 11 життів в Ізраїлі, щонайменше шість американських військовослужбовців також загинули, а в Лівані кількість жертв із початку нової хвилі боїв перевищила 200. ВООЗ окремо повідомила про 13 підтверджених атак на медичну інфраструктуру в Ірані, а місія ООН з розслідування порушень прав людини висловила шок через удар по дівочій школі в Мінабі, де, за повідомленнями, загинули понад 160 дітей.
Водночас політичні й військові цілі кампанії стають дедалі виразнішими. Президент США Дональд Трамп публічно вимагає від Тегерана «безумовної капітуляції» і заявляє про намір впливати на вибір нового верховного лідера Ірану. Ізраїль, зі свого боку, твердить, що за перший тиждень знищив 80% іранських систем ППО та вивів із ладу понад 60% пускових установок балістичних ракет, однак ці цифри слід подавати саме як заяву ізраїльської сторони, а не як остаточно незалежно підтверджений баланс війни. Reuters також наводило повідомлення Washington Post про те, що Росія передавала Ірану дані про розташування американських кораблів і літаків у регіоні.
Окремо важливо, що війна зачепила і ядерний вимір. МАГАТЕ 3 березня підтвердило пошкодження вхідних споруд підземного збагачувального комплексу в Натанзі, але водночас заявило, що радіологічних наслідків не очікується і додаткового впливу на сам об’єкт не виявлено.
Найгостріший негайний ефект конфлікту — енергетичний і логістичний. За даними Reuters на основі MarineTraffic, рух танкерів через Ормузьку протоку майже завмер; щонайменше 200 суден залишалися на рейді, хоча саме через цей маршрут проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти та LNG. Катар зупинив скраплення газу і оголосив force majeure на експорт, а європейський газовий ринок відреагував різким стрибком цін. 6 березня Brent торгувалася біля 93,60 долара за барель, а Barclays попередив, що за збереження нинішньої динаміки ціна може перевищити 120 доларів.
Через це конфлікт уже перестав бути лише близькосхідною війною. 6 березня Dow знизився на 0,95%, S&P 500 — на 1,33%, Nasdaq — на 1,59%; середня ціна бензину у США піднялася до 3,32 долара за галон, дизеля — до 4,33. Великий авіаційний вузол у Дубаї на початку війни був закритий, а надалі його робота залишалася різко обмеженою; по всьому регіону порушилися авіаперевезення, судноплавство і постачальні ланцюги.
Швидкого дипломатичного виходу поки не видно. Кремль закликає до негайного припинення вогню, Китай оголосив про направлення спеціального посланця на Близький Схід, а Білий дім припускає, що операція може тривати ще чотири-шість тижнів. Головний висновок станом на 7 березня такий: конфлікт уже вийшов за межі двостороннього протистояння і дедалі відчутніше перетворюється на чинник регіональної дестабілізації та глобального енергетичного шоку.
Підготовлено за матеріалами Reuters, ВООЗ, МАГАТЕ та відкритих даних MarineTraffic.
