До 85-річчя від дня народження Олексія Корсуна
ДОСЛІДНИК, ЯКИЙ ПОВЕРНУВ ІЗ ЗАБУТТЯ СОТНІ ІМЕН ЗАКАРПАТЦІВ – ЖЕРТВ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ І СВАВІЛЛЯ
Олексій Михайлович Корсун належить до відомих дослідників історії Закарпаття, укладачів фунда- ментальних видань про політичні репресії і політичних в’язнів краю 30-х — 50-х років ХХ ст., під- готовлених і опублікованих на базі здобутих ним в різних архівах численних документів і матеріалів.
Народився О.Корсун 11 червня 1936 р. в селі Олександрівка Валківського району Харківської області. Закінчив Харківське ремісниче училище, а потім — історичний факультет Харківського державного університету. З початку 1969 р. був на відповідальних посадах органів державної безпеки — до осені 1981 р. — Харківської, а потім, до середини 1991 р. — Закарпатської областей.
Уродженець Слобожанщини, завдяки своїй невтомній упродовж останнього 30-річчя дослідницькій праці, міцно вріс у закарпатську землю, проклавши перші борозни у документальному висвітленні переломних етапів історії краю та повернувши із забуття сотні репресованих і незаслужено забутих імен закарпатців.
Вже з середини 80-х років минулого століття О.Корсун розпочав пошук архівних матеріалів про закарпатців, які з політичних мотивів у 1939-1941 рр. нелегально переходили кордон в Радянський Союз, де були репресовані. Зібрані і опрацьовані ним близько 6 тисяч архівно-слідчих кримінальних справ, як і численні документи про репресії угорців і німців Закарпаття у 1944-1945 рр., склали основу підготовки і видання капітальної праці у двох томах «Реабілітовані історією. Закарпатська область» (т.1 — 2003 р. — 786 с., т.2 — 2004 р. — 795 с.).
У 1989 р. Олексій Михайлович виявив в архівах КГБ СРСР у Москві архівно-слідчу справу президента Карпатської України Августина Волошина, домігся її тимчасової передачі у розпорядження управління держбезпеки Закарпатської області і, ризикуючи посадою, вперше ознайомив з нею вчених і громадських діячів краю. Пізніше, на прохання крайового товариства «Просвіта» і обласної організації Товариства політв’язнів і репресованих, долучився до пошуку місця поховання президента Карпатської України о. А.Волошина, в’язня московських Лефортівської і Бутирської тюрем (в останній 19 липня 1945 р. той завершив свій земний шлях). На жаль, розгадати цю таємницю, як і багато інших кремлівських злочинів, досі не вдалося, хоча О.Корсун і доклав до цього чимало зусиль, в тому числі перебуваючи у відрядженні в Москві.
З його та покійного Омеляна Довганича ініціативи з кінця 90-х років XX ст. було започатковано підготовку до друку тематичних архівних документів і матеріалів, внаслідок чого побачили світ такі ґрунтовні праці як «Возз’єднання: збірник архівних документів і матеріалів (травень 1944 — січень 1946 рр.) про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною» (1999, 2000 340 с.), «Криваві тіні Кремлю: літературна творчість репресованих закарпатців» (2006. — 663 с.) — збірник літературно-художніх творів репресованих закарпатців — учасників національно-визвольних змагань, «Тернистий шлях до України: Закарпаття в європейській політиці. 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946 (2007 —754 с.), «Закарпатські втікачі в СРСР. 1939-1941 рр.: збірник архівних документів і матеріалів (2008 — 415 с.). Через кілька років останню книгу було доповнено новими матеріалами і видано під назвою «Закарпатські втікачі в СРСР: через табори Бузулук до рідних Карпат. 1939-1949» (2011. — 768 с.) . До вагомих здобутків вченого належить і активна участь у виданні фундаментальної документальної книги у двох томах про Карпатську Україну (Карпатська Україна: Документи і матеріали. Хроніка подій. Персоналії. Т. І Документи і матеріали, 2009. — 750 с.; Т. II — Карпатська Україна: Хроніка подій. Персоналії, 2010. — 776 с.), у якій всебічно подано формування, розбудову та руйнування Карпатоукраїнської держави, охарактеризовано постаті її творців і оборонців, а також упорядкування ґрунтовної праці «Закарпатські угорці і німці: інтернування та депортаційні процеси. 1941-1955 (архівні документи і матеріали» (2012. — 780 с.).
Потім побачили світ укладені ним на основі архівних документів і матеріалів капітальні видання «Колективізація в Закарпатті: політичні та адміністративні заходи примусового впливу на селян. 1944-1955» (2014. — 800 с.), «Посилення політичних репресій проти мешканців Закарпаття на завершальному етапі його радянизації. 1947-1953» (2016. — 744 с.), «Взаємодія обласного партійно-радянського керівництва з репресивними органами в період соціалістичної розбудови Закарпаття та його комунізації. 1946-1953» (2018. — 806 с.). 2019 р. на базі архівних документів і матеріалів вченим підготовлено до друку ще одну капітальну працю «Репатріація мешканців Закарпаття з країн Європи: з одних таборів — у радянські. 1944-1953», яка чекає на свого видавця. Крім дослідницької роботи, Олексій Корсун проводив велику громадську і просвітницьку діяльність, зокрема здійснював публічний захист жертв політичних репресій як на різних зібраннях, так і в численних публікаціях в обласних газетах. Був секретарем комісії Ужгородської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих, у 1990-1994 роках — депутатом Ужгородської міської ради. Його внесок у дослідження історії Закарпаття, реабілітацію жертв політичних репресій справді великий. З відстані часу очевидно, що уявити історіографію Закарпаття без праць Олексія Михайловича Корсуна неможливо. Він був, фактично, двигуном, укладачем і співукладачем названих і неназваних фундаментальних видань, які готувалися до друку редакційно-видавничою групою обласної редколегії видання «Реабілітовані історією» і саме завдяки його зусиллям побачили світ.
З 90-х років минулого століття активно співпрацював з крайовим товариством «Просвіта», у 2007-2010 роках був членом ради крайової
«Просвіти», брав участь у заходах товариства з нагоди державних і національних свят, вечорах пам’яті визначних учених, культурних, громадсько-політичних діячів, в тому числі в’язнів комуністичних тюрем і таборів, дарував бібліотеці «Просвіти» цінні видання на тему політичних репресій тощо.
13 червня 2006 р. у Народному Домі «Просвіти» в Ужгороді громадськість обласного центру відзначила 70-річчя від дня народження Олексія Михайловича Корсуна. Про заслуги ювіляра на полі історичної науки та громадської діяльності, повернення у контекст історії репресованих і спаплюжених сталінським режимом імен визначних закарпатців, введення у науковий обіг численних архівних документів і матеріалів говорили у своїх виступах голова крайового товариства «Просвіта» Павло Федака, доктор історичних наук Омелян Довганич, голова обласної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих Іван Коршинський, в’язень сумління Юрій Чорі, голова крайової організації Меморіалу імені Василя Стуса Михайло Баник, просвітяни Василь Шерегій, Олена Мішко та ін.
Незважаючи на те, що понад 30 останніх років Олексій Михайлович самовіддано і плідно досліджував минуле Закарпаття і має на цій ниві вагомі здобутки, і нині, вже у поважному віці, продовжує напружено працювати, адже хочеться заповнити ще не одну білу пляму, залишити для сучасників і нащадків правдиву історію рідного для нього краю.
Дякуючи шановному Олексію Михайловичу за його багаторічну самовіддану і плідну працю, за повернення у контекст історії імен сотень репресованих закарпатців, зичимо йому і його родині — у здоров’ї і гараздах, добротворенні та подальших творчих здобутках — многії і благії, щасливії літа!
Джерело: trubyna.org.ua
