Китай здійснив найбільше в історії людства відновлення лісів: з 1978 р. лісистість у зоні «Великої зеленої стіни» зросла з 5% до майже 14%. Мільярди дерев — від Лессового плато до пустелі Гобі — мали зупинити ерозію, поглинути вуглець і відновити деградовані землі. Але нове дослідження виявило несподіваний побічний ефект: як повідомляє Popular Mechanics з посиланням на публікацію в Earth’s Future (AGU), лісовідновлення перерозподілило воду між регіонами всієї країни. Водний цикл став активнішим — але місцева доступність води знизилась на 74% площі Китаю. Північ, яка й так страждає від посух, втрачає ще більше.
Що відомо коротко
- Стаття: An Q., Liu L., Staal A., Yang K., Cheng Y., Liu J., Huang G. «Land Cover Changes Redistribute China’s Water Resources Through Atmospheric Moisture Recycling», Earth’s Future 13(10): e2024EF005565 (4 жовтня 2025). DOI: 10.1029/2024EF005565. AGU.
- Установи: Університет Цинхуа (Пекін) + Університет Утрехта (Нідерланди) + ін.
- Метод: супутникові дані про зміни землекористування 2001–2020 + модель відстеження атмосферної вологи.
- Зміни у Китаї 2001–2020: евапотранспірація +1,71 мм/рік; опади +1,24 мм/рік; доступність води (P − ET) −0,46 мм/рік.
- Регіональні результати: −0,59 мм/рік (Східна монсунна зона); −1,14 мм/рік (Північно-Захід); +0,38 мм/рік (Тибетське нагір’я).
- Ключовий механізм: «атмосферне рециклювання вологи» — дерева піднімають воду вгору, вітри несуть її за тисячі км, і вона випадає далеко від джерела.
- Парадокс: водний цикл прискорився (більше евапотранспірації і опадів) — але місцева доступність знизилась.
- Північ Китаю: ~46% населення і ~60% орних земель — але лише 20% водних ресурсів. Ліси посилюють дисбаланс.
Що це за явище
Ліси є одними з найпотужніших регуляторів планетарного водного і вуглецевого циклів: вони поглинають CO₂, виробляють кисень і «перекачують» величезні об’єми ґрунтової води в атмосферу через листя. Коли ліс є — він буквально «пье» з ґрунту і «дихає» вологою вгору. Саме тому вирубка Амазонії зменшує регіональні опади, а відновлення лісів — навпаки, може їх збільшити.
Але Китай поставив грандіозний природний експеримент: три програми одночасно — «Зерно за зеленню» (Grain for Green, з 1999 р.), «Програма захисних лісів трьох-північних зон» (Three-North Shelterbelt, з 1978 р.) і програма захисту природних лісів — охопили мільярди гектарів. Дослідники тепер відстежили наслідки за допомогою моделі відстеження атмосферної вологи з дуже детальними супутниковими даними.
Деталі відкриття
Механізм — «атмосферне рециклювання» — виявився набагато складнішим, ніж вважалось. Дерева з глибокими коренями мають доступ до ґрунтових вод навіть у посушливі сезони. Вони «перекачують» цю воду в атмосферу через транспірацію. Потім вологе повітря рухається вітрами — іноді на тисячі кілометрів — і випадає як дощ уже в іншому місці. Це означає, що лісове озеленення в провінції Шааньсі може збільшити опади… в Сибіру або над Тибетом.
Результат: на Тибетському нагір’ї доступність води збільшилась. А в Східній монсунній зоні і Північно-Заході — зменшилась. «Навіть якщо водний цикл активніший, на локальному рівні води стає менше, ніж раніше», — пояснює співавтор Аріє Стол.
Що показали нові спостереження
Несподівані наслідки кліматичних рішень стають дедалі помітнішими: те, що виглядає однозначно корисним у глобальному масштабі (більше лісів = менше CO₂), може мати складні локальні компроміси. У Китаї ця проблема особливо гостра: Північ, де зосереджені люди і сільськогосподарські угіддя, отримує лише 20% водних ресурсів країни. Озеленення цього регіону посилює «витоку» вологи через транспірацію і підземний водозабір деревами.
Вже задокументовано: підземні водні горизонти в деяких районах Лессового плато знижуються. Відновлені дерева мають глибші корені за степові трави і траву — і просто «п’ють більше». При достатньому зволоженні це нейтралізується через атмосферний зворотний зв’язок. При посусі — ні.
Чому це важливо для науки
Парадокс «зелених» дій уже спостерігається і в інших країнах: ліси Фінляндії вперше стали джерелом викидів вуглецю, коли їх почали вирубувати більше, ніж природно зростало. Китайський кейс виявляє іншу сторону — навіть відновлення лісів може мати небажані наслідки для водних ресурсів, якщо не враховувати гідрологічний контекст.
Ця робота має глобальне значення: ініціативи на кшталт «Африканської великої зеленої стіни» або відновлення лісів у Латинській Америці можуть зіткнутись з тими самими ефектами. Перед посадкою дерев у посушливих зонах критично важливо моделювати їхній вплив на регіональний водний баланс, а не лише на вуглець.
Цікаві факти
Програма «Grain for Green» («Зерно за зеленню») перетворила до 28 мільйонів гектарів орних і деградованих земель на ліси і луки з 1999 р. — це понад 4 рази більша площа, ніж Велика Британія. Уряд Китаю виплатив фермерам компенсацію за відмову від землеробства. Це найбільша у світі програма «добровільного» екологічного відновлення за участі держави. Джерело: An et al., Earth’s Future 2025.
Евапотранспірація (ET) — сума двох процесів: випаровування з поверхні ґрунту і транспірації рослинами (виведення води через листя). Один гектар густого лісу може «перекачати» в атмосферу до 2000 тонн води щороку — більше, ніж лука або рілля на тій самій площі. Для порівняння: 2000 т = 2 000 000 л = близько 20 000 ванн. Саме тому ліс у посушливій зоні може суттєво знижувати рівень підземних вод. Джерело: Zhang et al., GRL 2022.
Модель відстеження атмосферної вологи (WAM-2layers) дозволяє простежити молекулу води від її випаровування з конкретного поля чи лісу — через атмосферне транспортування вітрами — до місця, де вона випаде як дощ або сніг. Це схоже на GPS-навігатор для водяної пари: вчені можуть сказати, що «дощ над Монголією у серпні на 15% пов’язаний з транспірацією лісів Шааньсі у червні». Цей підхід дозволив вперше кількісно оцінити міжрегіональний «атмосферний акведук» Китаю. Джерело: An et al., 2025.
Незважаючи на те, що Тибетське нагір’я стало «переможцем» у перерозподілі — отримало більше вологи — саме воно є найбільш вразливим до кліматичних змін регіоном Китаю. Льодовики нагір’я тануть, ставлячи під загрозу постачання води мільярдам людей у Азії, які залежать від річок, що починаються на Тибеті (Янцзи, Хуанхе, Брахмапутра, Меконг та ін.). Поточне збільшення вологи на Тибеті є тимчасовим виграшем — у довгостроковій перспективі танення льодовиків переважить його. Джерело: Earth’s Future 2025.
FAQ
Чи означає це, що Китаю треба вирубати ліси заради збереження води? Ні — це хибна дилема. Ліси мають велику цінність: поглинають вуглець, запобігають ерозії, зменшують паводки і підтримують біорізноманіття. Висновок дослідження інший: для водоефективних посадок краще надавати перевагу місцевим видам з меншим водоспоживанням — травам, чагарникам, місцевим деревам із дрібнішими кронами — а не густим монокультурним насадженням з імпортованих порід.
Чому Тибетське нагір’я виграло від озеленення решти Китаю? Це ефект «атмосферного акведука»: вода, що випаровується у Східній монсунній зоні, переноситься вітрами на захід і північ, де випадає як дощ чи сніг. Тибет — «кінцева станція» цього транспорту. Але цей ефект є нестійким: зі зміною кліматичних циркуляцій через потепління він може змінитись або зникнути.
Яке практичне значення для глобальних програм лісовідновлення? Ключовий урок: перед посадкою лісів у посушливих зонах необхідно моделювати гідрологічні наслідки — не лише вуглецевий баланс. Програми на кшталт «Африканської великої зеленої стіни» можуть принести аналогічні ефекти. Вибір видів, щільності посадок і розміщення насаджень має враховувати не лише CO₂, а й водні ресурси місцевих громад.
Джерело:cikavosti.com
