Зовнішньополітичний розворот Словаччини був очікуваним, проте його швидкість відверто здивувала.
Вже за два дні роботи нового словацького уряду його очільник Роберт Фіцо відзначився низкою антиукраїнських заяв.
По-перше, він заявив про припинення військової підтримки України. “Я також поінформував президентку Єврокомісії, що новий словацький уряд не підтримуватиме Україну у військовому плані і що ми зосередимося лише на гуманітарній допомозі”, – розповів Фіцо деталі своєї зустрічі з Урсулою фон дер Ляєн.
Це рішення було очікуваним – наразі інтрига полягає лише в тому, чи будуть розірвані комерційні контракти на виготовлення зброї для ЗСУ. Тут, до речі, є позитивний сигнал – за збереження цих контрактів виступає партнер Фіцо по коаліції та новий спікер словацького парламенту Петер Пеллегріні.
Ще більш гучною та скандальною завою Роберта Фіцо стали слова про Україну як про “найбільш корумповану країну в світі”, через що, на його думку, немає підстав для подальшої фінансової підтримки Києва.
Такий гучний старт роботи нового уряду викликає питання: чого в такому випадку можна очікувати далі?
У цьому контексті радимо подивитися відео, в якому редактори “ЄвроПравди” дискутують про нову словацьку реальність та про те, як тепер має діяти Україна.
Проте нові скандальні заяви Фіцо змушують ще раз замислитися, чого тепер чекати від Словаччини. Про це піде мова у цій статті.
Чи є підстави вважати, що такі заяви є всього лише виконанням такого собі “ритуального танку” перед виборцями, після чого можна очікувати більш конструктивної позиції?
Такий варіант жодним чином не можна виключати. На його користь свідчить і вже згадана заява Пеллегріні, що військові замовлення є в першу чергу “підтримкою словацької промисловості”, а також деякі інші заяві Фіцо.
Зокрема, він не виключає ані гуманітарну допомогу Україні, включаючи участь у відновленні її інфраструктури, а також не виключає подальшої фінансової підтримки Києва – за гарантії, що така підтримка була б обумовлена “гарантіями того, що європейські гроші не будуть привласнені”.
З іншого боку, до призначення уряду словацькі експерти припускали, що посаду голови МЗС займе кадровий дипломат. Таке призначення мало б стати сигналом від Братислави, що новий уряд не зацікавлений у конфлікті з Брюсселем.
Довгий час таку можливість Фіцо розглядав, проте зрештою зупинився на протилежному варіанті – Міністерство закордонних справ очолив політик Юрай Бланар, відомий своїми скандальними заявами, зокрема й антиукраїнськими.
Це може означати, що Фіцо свідомо йде на конфлікт з ЄС. У тому числі – використовуючи Україну як інструмент для шантажу (аналогічно до того, як це робить угорський прем’єр Віктор Орбан).
Однак якщо Фіцо дійсно вже з перших днів свого прем’єрства обрав шлях конфлікту з ЄС, то такий сценарій несе для нього чималі ризики.
Головне, що можна сказати про новий словацький уряд, а в першу чергу – про міністрів, обраних за квотою партії Фіцо Smer-SD: це буде уряд реваншу.
Роберт Фіцо прагне помститися за свою відставку, що відбулася через масштабні протести, викликані вбивством журналіста-розслідувача Яна Куцяка. Тож не випадково він призначає на посади осіб, що фігурували в антикорупційних розслідуваннях, хто виглядає абсолютно неприйнятним для значної частини словацького суспільства.
Тим самим новий прем’єр фактично показує тим, хто у 2018 році вимагав його відставки: він повертається, щоб повернути все, як було тоді.
Швидше за все, такий реваншизм вже незабаром призведе до повернення масових протестів. І, до речі, такі протести можуть бути небезпечними – нова коаліція має досить невеликий запас голосів, а відповідно, може виявитися крихкою.
Йти в такій ситуації на конфлікт ще й у сфері зовнішньої політики може стати для Фіцо “війною на два фронти”.
Конфлікт, виграти в якому буде вкрай складно. Особливо в ситуації, коли партія Пеллегріні поставила як умову свого входження до коаліції збереження проєвропейського та пронатовського курсу Словаччини.
А для втрати парламентської більшості достатньо виходу з коаліції лише кількох депутатів – і допустити такий розвиток подій Фіцо ніяк не може дозволити.
Безумовно, розраховувати на дружбу з новим словацьким урядом Києву явно не доводиться. Проте ще є шанс на прагматичні відносини. На користь цього грають інтереси словацького бізнесу, зацікавленого як у контрактах для ЗСУ, так і в участі у фінансованих Заходом проєктах з відновлення України.
Зрештою, словацькі політологи зазначають принципову відмінність Фіцо від Орбана – словацький прем’єр є прагматиком.
Інша річ, що, можливо, Фіцо був прагматиком, проте перебування в опозиції та під загрозою кримінального покарання змінило його.
Відповіді на всі ці питання ми дізнаємося вже у найближчі місяці.
Джерело: ЄП
