54-річний Богдан Хмельницький був обраний гетьманом Війська Запорозького 25 січня 1648 року на Микитинській січі, яку він захопив разом із загоном 400 козаків, і за підтримки Кримського ханства вже 16 травня здобув першу перемогу над військами Речі Посполитої у битві під Жовтими Водами.
Після поразки у битві під Берестечком, територію Гетьманщини вдалось відстояти в ході нової війни і перемог під Батогом та Жванцем в 1652 році. Пошук підтримки у протистоянні з Польщею підштовхнула Хмельницького до укладання в 1654 році угоди із Московським царством, яка була підтверджена т. зв. Березневими статтями, за якими Україна увійшла до складу Московської держави на конфедеративній основі і втратила право на самостійну зовнішню політику щодо Польщі і Туреччини.
Після підписання 24 жовтня 1656 року Віленського перемир’я між Річчю Посполитою і Московською державою, яке порушувало Переяславську угоду, Хмельницький прагнув укласти антипольську угоду зі Щвецією та Трансильванією, однак цьому завадила хвороба. Відчуваючи близьку смерть, у квітні 1657 року Хмельницький скликав у Чигирині старшинську раду і за її згодою заповів гетьманську булаву своєму наймолодшому синові Юрію. Наприкінці липня він пережив апоплексичний удар, внаслідок якого його розбив параліч та відібрало мову. За кілька днів, у вівторок 6 серпня (27 липня за ст. ст.) 1657 року о 5-й ранку Богдана Хмельницького не стало.
День похорону генеральна старшина визначила аж через чотири тижні — щоб якомога більше людей могли прибути до Чигирина, аби провести гетьмана в останню путь. Забальзамоване тіло в парадному одязі, під нахиленими церковними і козацькими хоругвами, лежало в гетьманській резиденції до 2 вересня, коли домовина з гетьмном вирушила до родового маєтку у Суботові, де Богдан Хмельницький був похований у збудованій ним же Іллінській церкві поруч із старшим сином Тимішем.
Всупереч волі Хмельницького козацька старшина усунула його 16-літнього сина від влади і 6 листопада 1657 року на Корсунській раді обрала генерального писара Івана Виговського гетьманом України. Це стало початком тривалої громадянської війни, загального занепаду української державності і поділу України на Лівобережну та Правобережну між її ворогами — Річчю Посполитою та Московським царством. Тридцятирічна Руїна закінчилась з приходом на гетьманство Івана Мазепи у 1687 році, політика котрого, однак, не вберегла Україну від остаточної втрати державності, автономія якої були ліквідовані Росією у 1775 році.
Джерело:jnsm
