У віці 100 років помер легендарний американський дипломат Генрі Кіссінджер.
Його ставлять в один ряд із Талейраном і Меттерніхом. Тільки легендарні дипломати позаминулого століття не сходили з авансцени років по тридцять, а Кіссінджер усього за вісім встиг стати батьком відновлення американо-китайських відносин, миру у В’єтнамі і “розрядки” з Москвою. Будь-якого з цих звершень досить, щоб увійти в історію.
Вже без офіційної посади, проте з величезним багажем зв’язків та знань він намагався вплинути на хід війни Росії проти України – пропонував план приєднання Києва до НАТО з гарантіями безпеки в обмін за відмову від Донбасу та Криму.
А у віці сто років він навіть намагався вдруге за життя налагодити відносини Китаю та США й навіть їздив для цього до Пекіна.
Висловлювалася думка, що Кіссінджер за здібностями і заслугами міг би претендувати на президентство, якби не народився за межами США.
Майбутній архітектор світового порядку з’явився на світ 27 травня 1923 року в Фюрті, Баварія, в родині шкільного вчителя і отримав ім’я Гайнц, яке потім змінив на Генрі.
АВТОР ФОТО,GETTY
Нова батьківщина
Коли йому було 15, родина втекла в Нью-Йорк від нацистів. Юний Кіссінджер навчався в школі на Мангеттені, одночасно підробляючи на фабриці з виробництва пензликів для гоління.
У 1943 році його призвали в армію і завдяки знанню німецької мови взяли до розвідки 84-ї піхотної дивізії. У 1945-1946 роках він займався денацифікацією і розшуком колишніх есесівців у Ганновері і Гессені.
АВТОР ФОТО,AFP
У 1950 році Кіссінджер із відзнакою закінчив Гарвард (його дипломна робота під назвою “Значення історії” обсягом у 388 сторінок є найдовшою в історії університету) і майже 20 років робив успішну кар’єру професора і експерта.
У січні 1969 року відразу після своєї інавгурації Річард Ніксон запропонував відомому аналітику посаду свого помічника з національної безпеки.
Президент безмежно довіряв Кіссінджеру, виказуючи, на думку вашингтонських спостерігачів, зневагу до держсекретаря Вільяма Роджерса, що виходила за рамки пристойності.
У 1973 році Кіссінджер, єдиний раз в історії США, зосередив в одних руках обидва ключові зовнішньополітичні пости, зберігши це виняткове становище і при наступникові Ніксона Джеральді Форді.
За своїми поглядами він був послідовником класичної Realpolitik, приділяючи порівняно мало уваги ідеології і правам людини.
Глобальний зсув
Зближення між США і маоїстським Китаєм, який заходив у запереченні західних цінностей набагато далі Радянського Союзу, на початку 1970-х років видавалося абсолютною фантастикою. Та Кіссінджер вірив, що геополітичні міркування візьмуть верх – і не помилився.
Закулісний зондаж вели через дипломатів і політиків третіх країн, включно з румунським лідером Ніколає Чаушеску.
У квітні 1971 року несподівано для всіх Китай уперше запросив до себе західних спортсменів – американську команду з настільного тенісу. Вираз “пінг-понгова дипломатія” увійшов до підручників.
9-11 липня сам Кіссінджер таємно відвідав Пекін – рідкісний випадок у сучасній міжнародній практиці.
Захопливий дипломатичний спектакль завершився офіційним візитом Ніксона в лютому 1972 року, встановленням дипломатичних відносин і визнанням Вашингтоном Тайваню де-юре частиною КНР.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Хоча за 50 років дві держави стали одна для одної ключовими і незамінними економічними партнерами, проте війна Росії проти України та питання Тайваню в 2023 році дуже сильно охолодили відносини Пекіна та Вашингтона.
І Кіссінджер, якому тоді вже було 100 років і який не мав жодних посад, у липні 2023 року знову здійснив неофіційний візит до Пекіна для “розморозки” відносин.
“Ми ніколи не забудемо наших старих друзів і не забудемо ваш історичний внесок у розвиток американо-китайських відносин та дружби між двома народами”, – казав тоді китайський лідер.
А експерти гадали, чи вдасться Кіссінджеру вдруге за життя досягти прориву в американо-китайських відносинах.
Вже через чотири місяці лідер Китаю приїхав до США та зустрівся з президентом Джо Байденом – керівники країн домовились про відновлення мінімального рівня співпраці у низці важливих сфер.
АВТОР ФОТО,REUTERS
Нобелівська премія миру
У 1973 році Генрі Кіссінджер отримав Нобелівську премію миру за розробку підписаної 13 червня Паризької угоди щодо В’єтнаму, яка передбачала припинення вогню, виведення американських військ і мирне об’єднання двох частин країни на основі вільних демократичних виборів. Важкі переговори йшли чотири роки.
Правда, в квітні 1975 року “мир” закінчився збройним захопленням Півдня Північчю і встановленням комуністичної диктатури. Критики стверджували, що з урахуванням кінцевого результату Нобелівський комітет дещо поквапився.
Архітектор “розрядки”
Радянський візаві Андрій Громико називав Кіссінджера “чортом”, але поважав і говорив, що на його слово можна покластися.
У травні 1972 року відбулася найбільш знакова подія “розрядки” – офіційний візит Річарда Ніксона в СРСР. Це був перший в історії приїзд президента Сполучених Штатів до Росії, не рахуючи участі Франкліна Рузвельта в Ялтинській конференції.
“Ніксон із його панією” увійшли в пісню Висоцького (“Никсона вижу с его госпожою”), і взагалі сильно запам’яталися радянським громадянам, але реальним організатором візиту і ключовим переговірником з американської сторони був Кіссінджер, як і на всіх інших самітах до 1975 року.
Коли Ніксона повезли в Ленінград і Київ, Кіссінджер залишився в Москві для переговорів із Громико. Згодом він неодноразово приїжджав в СРСР, дуже хотів подивитися Ленінград, і щоразу щось не складалося. Зрештою, він одного разу сказав Громико, що вже не впевнений, чи існує це місто насправді.
“А де ж відбулася наша революція?” – підтримав жарт радянський міністр.
“У Санкт-Петербурзі”, – відповів Кіссінджер. Він пишався своєю історичною ерудицією, але в цьому випадку не врахував, що в 1917 році місто називалося Петроградом.
У Кіссінджера склалися персональні стосунки з радянськими лідерами, зрозуміло, не дружні, але вони виходили за рамки протоколу.
Одного разу після вдалого полювання на кабана (американець стріляти не став) Леонід Брежнєв відіслав “прикріплених”, взявся сам розкладати припаси і розливати горілку, а Кіссінджеру велів “не сидіти склавши руки” і різати ковбасу, пояснивши, що “так смачніше”.
Улюбленою темою для жартів було підслуховування. Кіссінджер якось сказав Громико, що помітив у гостьовій резиденції на Ленінських горах дивне дерево, гілки якого схиляються в його бік, куди б він не йшов.
Інтерес до Росії Генрі Кіссінджер зберіг назавжди.
Він неодноразово зустрічався з Володимиром Путіним, останній раз 3 лютого 2016 року в Москві. У публічних висловлюваннях 92-річний ветеран критикував російську анексію Криму, але закликав не поспішати з прийняттям України в НАТО.
Серед численних звань і відзнак Кіссінджера були ступені академіка РАН і почесного доктора Дипломатичної академії МЗС РФ.
Мир в обмін на території
Після зустрічі з Путіним та після перемоги Дональда Трампа Кіссінджер у якості ветерана американської дипломатії фактично ініціював гучний план встановлення миру в Україні та досягнення “Великої угоди” з Росією.
У кінці грудня 2016 року у німецькій пресі з’явились статті, в яких нібито з посиланням на джерела стверджували, що колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер пропонував новому президенту Дональду Трампу стратегію щодо України.
І вона нібито полягатиме у певному компромісі щодо конфлікту в Україні, в якому за поступовий вихід з Донбасу Росії більше не дорікатимуть щодо анексії Криму. І послаблять санкції.
Інформація частково отримала підтвердження, коли радник пана Кіссінджера Томас Грем в інтерв’ю виданням США не заперечив ініціативу шефа, додавши, що він прагне покращень відносин Росії та США.
В Україні цю ініціативу підтримав один з найбагатших олігархів Віктор Пінчук, проте та ініціатива завершилась скандалом і не мала результату.
А вже в грудні 2022 року Кіссінджер спробував просунути план миру після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
У колонці для видання The Spectator він запропонував, що для початку мирного процесу РФ повинна вивести свої війська з територій, які Україна контролювала станом на 24 лютого 2022 року.
Крім того, він перший заявив, що такий мирний процес повинен був неодмінно пов’язати Україну з НАТО на специфічних умовах. Фактично, це була пропозиція членства України (чого раніше Кіссінджер не хотів) в НАТО з гарантіями безпеки тільки для частини територій – без Криму та частини Донбасу.
Через рік така ініціатива знову на порядку денному – низка колишніх та нинішніх діячів НАТО та західних країн також припускають план членства України в НАТО з гарантіями безпеки тільки для територій, які контролює Київ.
Але як і в 2022 році, у 2023 році Росія та Путін не готові поступатись вже захопленими територіями.
Джерело: bbc.com
