✠ Віктор Бедь,
єпископ Мукачівський і Карпатський,
керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією
Православної Церкви України
м. Ужгород,
25.12.2025 р.
Христос народився! Славімо Його!
Возлюблені у Христі брати і сестри!
Сьогодні небо і земля єднаються у великій Тайні. Сьогодні Слово Боже стає тілом, і Вічність входить у людську історію. Народження Ісуса Христа — це не лише подія минулого, це жива реальність, яка щороку оновлює сенс нашого життя, нашої віри, нашої надії.
Бог приходить у світ не в силі земної влади, не в блиску імперій, не в тріумфі насильства. Він приходить як Дитя — у вбогій стаєнці, серед тиші ночі, щоб явити людству іншу силу: силу любові, правди, істини і світла, які не може здолати жодна темрява.
Різдво Христове — це відповідь Отця нашого Небесного на біль, страждання і страх людства.
Слова Спасителя: «І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28:20) — є живим і вічним запевненням того, що людське життя має незнищенну гідність, а безсмертна душа покликана до вічності у Царстві Божому. Це також свідчення того, що зло — яким би агресивним, жорстоким і зухвалим воно не було — не має останнього слова і не може здобути перемоги над Істиною та Любов’ю.
Сьогодні, у день Різдва Христового, ми особливо глибоко відчуваємо цю істину тут, в Україні.
Бо наше Різдво Христове і в 2025 році — не в тиші спокійного світу. Воно, на жаль, знову народжується серед війни, втрат, болю, сліз і жертв.
Уже понад десять років — з 2014 по 2025 рік — український народ мужньо протистоїть російській агресії, захищаючи не лише свою землю, але й право бути людьми, право на свободу, правду і життя. Водночас Україна сьогодні стоїть на захисті європейського демократичного світу, стримуючи загрозу безбожного московського імперського насильства, яке несе зневагу до людської гідності, свободи і миру.
У ці святі дні світлого Різдва Христового ми не можемо і не маємо права забути про наших героїчних українських воїнів-захисників.
Саме вони сьогодні стоять між світлом і темрявою, між життям і смертю, між домівками наших родин і злом війни.
Вони — сучасні воїни Христові, які день і ніч, у спеку й холод, у виснаженні й небезпеці, мужньо й жертовно стоять на сторожі нашого життя. Ціною власних сил, здоров’я, а часто й самого життя, вони захищають майбутнє України, свої родини й близьких, свободу нашого народу та гідність української нації.
Нехай Різдво Христове стане для них джерелом духовної сили та надією неминучої перемоги над безбожним московським окупаційним злом.
Нехай новонароджений Спаситель покриє і захистить їх Своїм миром, збереже у боях, підтримає у втомі та важких випробуваннях, зцілить рани — тілесні й душевні.
Водночас ми зі смиренням серця та глибокою вдячністю схиляємо голови перед пам’яттю полеглих Героїв і молимося за їхні безсмертні душі, а також за родини, які несуть важкий хрест втрати, скорботи й болю.
Спаситель, Який народився у яслах заради нашого спасіння, добре знає, що таке біль цього світу.
Він Сам пройшов земний шлях страждання, зради й несправедливості та звершив хресну жертву, щоб засвідчити: жертва, принесена заради любові, не є поразкою — вона є перемогою і шляхом до воскресіння та безсмертя.
Дорогі брати і сестри!
Різдво Христове кличе нас не до страху і не до зневіри. Воно кличе нас до вияву любові, до зміцнення внутрішньої сили, до єдності родинної, національної та духовної, до відповідальності за правду і за ближнього, до утвердження істини.
У час війни ми особливо покликані зберегти людяність, чистоту серця, гідність і незламність духу, щоб не дати злу зруйнувати те, що робить нас нацією і людьми.
Тож нехай світло Вифлеємської зорі освітить шлях Україні до перемоги, миру, розквіту, могутності, щастя та благополуччя.
Нехай Ісус Христос, Який народився, народиться і в наших серцях та душах — як джерело любові, розуму, мужності, надії й миру.
Нехай правда переможе брехню, життя — смерть, а любов — ненависть.
Христос народився! Славімо Його!
Слава Україні! Героям слава!
