Першого травня 2024 року в Ужгороді відбувся міжнародний науковий круглий стіл «Єретична й антихристиянська суть «русского міра» – як загроза цивілізаційного розвитку людства». Його організаторами виступили Карпатський університет імені Августина Волошина, Ужгородська українська богословська академія, Міжнародна академія богословських наук, Управління Мукачівсько-Карпатської єпархії Православної Церкви України, Всеукраїнське товариство борців за незалежність України, Християнсько-народна спілка Закарпаття. Участь у круглому столі взяли представники релігійних, наукових і студентських спільнот України, Болгарії, Німеччини і Польщі. Робота форуму проходила також у режимі відеотрансляції. За її результатами ухвалено підсумкову резолюцію.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://kau.com.ua/v-kau-im-avhustyna-voloshyna-ta-uuba-vidbuvsia-kruhlyj-stil-ieretychna-j-antykhrystyianska-sut-russkoho-mira-iak-zahroza-tsyvilizatsijnoho-rozvytku-liudstva/
Резолюція міжнародного наукового круглого столу
«Єретична й антихристиянська суть «русского міра» – як загроза цивілізаційного розвитку людства», м. Ужгород, 1 травня 2024 року
Сучасна доба стала великим випробуванням для загальнолюдських і християнських цінностей, міжнародного права, прав і свобод людини і громадянина, а надто під кутом зору злочинів проти людяності та воєнних злочинів під час агресії Російської Федерації проти України, починаючи від лютого 2014 року.
До найбільших загроз для міжнародного правопорядку належить державно-релігійна ідеологія «русского міра» («російського світу»), що лежить в основі політичного режиму Російської Федерації – рашизму – новітнього тоталітаризму, суголосного комунізму, фашизму і нацизму.
Тоталітарна ідеологія «русского міра» має свої часові та змістові виміри. По-перше, її витоки сягають загарбницької та деспотичної політики Золотої Орди, Московського царства і Російської імперії. По-друге, її живильним середовищем є псевдонаукові спекуляції на кшталт «Москва – Третій Рим», що в різних модифікаціях послідовно проявлялися в умовах Московського царства, Російської імперії, Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Російської Федерації. По-третє, вона є мутацією комуністичної доктрини (марксистсько-ленінсько-сталінської теорії класової боротьби) і ностальгією по Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1922–1991 років, що безповоротно канув у Лету. По-четверте, вона уособлює імперські настрої в Російській Федерації, починаючи від агресії проти Грузії в 2008 році.
Сучасні вияви ідеології «русского міра» тісно пов’язані з обранням 1 лютого 2009 року Московським патріархом і предстоятелем Російської православної церкви Кирила Гундяєва.
Цьому передувало створення в травні 1993 року Всесвітнього російського народного собору з ініціативи тогочасного голови відділу зовнішніх церковних зв’язків Російської православної церкви митрополита Смоленського і Калініградського Кирила Гундяєва, нині патріарха Московського, а раніше агента Комітету державної безпеки СРСР під псевдонімом «Михайлов».
Всесвітній російський народний собор відразу поставив за мету зберегти за Російською Федерацією виключний геополітичний вплив на пострадянські держави, нарощувати проросійські сили у світі, підривати довіру до НАТО та Європейського Союзу, відновити «єдину державу» на всіх територіях «історичної Росії», перетворити московське православ’я на державну ідеологію.
У 2005 році це об’єднання здобуло консультаційний статус при Економічній та соціальній раді Організації Об’єднаних Націй. Відтак його відділення відкрилися в різних частинах світу, зокрема в Україні – в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській та інших областях. У 2009 році головою Всесвітнього російського народного собору став патріарх Кирило Гундяєв, а його заступником – олігарх-українофоб Костянтин Малофєєв.
Кирило Гундяєв визначив триєдину складову ідеології «русского міра» – православна віра, російська мова і культура, спільна історична пам’ять і спільні погляди на суспільний розвиток. Від лютого 2014 року ця ідеологія служить підґрунтям неоімперського курсу диктатора Володимира Путіна, а, по суті, закликом до воєнної агресії для розширення території Російської Федерації до кордонів СРСР 1991 року і повторного підкорення колишніх країн-колоній та сателітів у Європі та Азії.
Показово, що у Москві 27 березня 2024 року під час проведення у храмі Христа Спасителя ХХV Всесвітнього російського народного собору затверджено «Наказ» – поточний програмний документ «русского міра».
Згідно з «Наказом», агресію Російської Федерації проти України вслід за Кремлем трактовано спеціальною військовою операцією, а саме «священною війною» проти «сатанізму Заходу», що є «новим етапом національно-визвольної боротьби російського народу проти злочинного київського режиму і колективного Заходу, яка ведеться на землях Південно-Західної Русі з 2014 року». Опісля цієї операції /війни «вся територія сучасної України повинна увійти в зону виключного впливу Росії».
Підкреслено, що кордони «русского міра» суттєво ширші державних кордонів Російської Федерації та «історичної Росії» та включають усіх симпатиків у світі. Через те проголошено, що «возз’єднання російського народу повинно стати одним з пріоритетних завдань зовнішньої політики Росії». Саму ж оту політику засновано на самодержавній шовіністичній доктрині триєдності російського народу – великоросів, малоросів і білорусів, а також на впровадженні антизахідних освітніх програм і «соціогуманітарної парадигми» у відповідності до «суверенного російського світогляду».
Зазначений «Наказ» є програмним документом для Російської православної церкви й адресується державній владі Російської Федерації.
Загалом же сучасна ідеологія «русского міра» є антилюдською та антихристиянською в цивілізаційному вимірі, а також єретичною з точки зору догматичного вчення Церкви Христової. Вона належить до тоталітарних ідеологій, на рівні з комунізмом, фашизмом і нацизмом. Із церковної точки зору йдеться про релігійну єресь, а з політичної – «русскій мір» несе загрозу існуванню всього людства.
Пресслужба КаУ ім. Августина Волошина та УУБА
