Різдвяний піст

Різдвяний піст за душевним настроєм є радісним, бо передує великому святу Народження нашого Спасителя, а тому й не такий суворий порівняно з Великоднім. Щодо обмежень у споживанні їжі, то традиційно в період Різдвяного посту утримуємося від м’яса, молока, сиру, яєць, вершкового масла. У вівторок, четвер, суботу та неділю, а також на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці (21 листопада) дозволяється споживання риби. Після дня вшанування пам’яті святителя Миколая (6 грудня) і до передсвята Різдва Христового (20 грудня) риба дозволяється тільки в суботу та неділю.

Але окрім посту тілесного, дуже важливим є постування духовне, щира молитва, покаяння, діла добра і милосердя. Без духовної складової будь-який піст перетвориться на звичайну тілесну дієту.

Коли з’явився Різдвяний піст?

У більш-менш сучасному вигляді він виник близько IX століття. Його появу пов’язують з розквітом чернецтва після перемоги над єрессю іконоборства. Спочатку сорокаденний Різдвяний піст був притаманний лише для чернечої традиції; він згадується у ранніх редакціях Студійського уставу. Водночас піст для вірних тоді був значно коротшим і тривав лише 5 днів перед святом. Так, наприклад, відомий каноніст Феодор Вальсамон, писав, що обов’язковий сорокаденний піст для вірних лише один: Свята Чотиридесятниця. А щодо інших постів, то для них (вірних) буде достатньо постити і протягом п’яти днів перед святом.

Перехід до більш загальної і суворішої практики Різдвяного посту відбувся в кінці ХІ – на початку ХІІ століття. Тоді сорокаденне постування поширилось і на вірних, а також було заборонено вживати скоромну їжу (м’ясні та молочні продукти), риба дозволялась лише по суботах, неділях і на свята. Остаточно загальний формат для Різдвяного посту закріпився у Східній Церкві в XIII – XIV століттях.

Нехай Господь благословить всіх нас достойно пройти цей шлях посту. Слава Ісусу Христу!