15 грудня 1934 року в Києві завершилась виїзна сесія Верховного суду СРСР, яка засудила до смертної кари 28 представників української інтелігенції, що проходили по сфабрикованій чекістами справі «Об’єднання українських націоналістів». В Україні ця справа стала першою з т. зв. «кіровського набору» — масових репресій, розпочатих після вбивства Сергія Кірова.
1 грудня 1934 року у Ленінграді (нині — Санкт-Петербург) було вбито першого секретаря Ленінградського міського комітету ВКП (б) і члена Політбюро ЦК ВКП (б) Сергія Кірова. Ця подія дала підстави Йосифу Сталіну розгорнути репресії: Того ж дня була прийнята постанова ЦВК СРСР «Про порядок ведення справ про підготовку або здійснення терористичних актів», відповідно до якої термін розслідування справ скорочувався до 10 днів, а їх розгляд у суді відбувався без участі адвоката та прокурора, заборонялося оскарження вироку та клопотання про помилування, а вирок про вищу міру покарання виконувався негайно.
Вже 4 грудня 1934 року в центральному органі партії більшовиків в газеті «Правда» було повідомлено про викриття великих груп «терористів-білогвардійців».
В Україні першими жертвами стали представники інтелігенції, що проходили у сфабрикованій чекістами справі т. зв. «Об’єднання українських націоналістів», яка нібито мала на меті повалення радянської влади шляхом здійснення терактів та диверсій.
Майже всі обвинувачені проживали у Харкові і були заарештовані ще у перших числах листопада. Стверджувалося, що більшість з них нелегально прибула до Радянського Союзу через Польщу та Румунію і при затримані у багатьох виявили револьвери та гранати. Окрім галичан, які на початку 1930-х переїхали до радянської України, серед підозрюваних були й колишні члени Української комуністичної партії (боротьбистів), розпущеної ще в 1920 році.
13-15 грудня 1934 року виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР, що засідала у Києві під головуванням Васілія Ульріха, розглянула справу. З 37 осіб, до розстрілу було засуджено 28 «членів об’єднання українських націоналістів», серед яких були відомі політичні та громадські діячі, а також письменники Іван та Тарас Крушельницькі, Григорій Косинка, Дмитро Фальківський, Кость Буревій, Олекса Влизько.
Вирок було виконаного 15 грудня у підвалі колишнього Інституту шляхетних панянок (нині — Жовтневий палац), де в той час розташовувався Народного комісаріату внутрішніх справ УСРР.
Жертви справи т. зв. «Об’єднання українських націоналістів» були поховані на Лук’янівському цвинтарі у північно-східній частині на дільниці №7. 18 грудня 1994 року Братство Андрія Первозванного встановило тут дерев’яний хрест, а у 2009 році Трускавецька організація всеукраїнського «Меморіалу» ім. Василя Стуса упорядкувала могилу, встановила дубовий хрест та металеву табличку з прізвищами розстріляних.
Джерело:litgazeta.com.ua
