“Коли у червні 2022 року Україна отримала статус кандидата на вступ до Європейського Союзу, я попереджав, що процес домовленостей із сусідніми країнами з питань, які не мають безпосереднього стосунку до самого членства, буде набагато складнішим, ніж класичні переговори”, – пише оглядач Віталій Портников на своїй сторінці у соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:
“Мені, як завжди, не вірили й запевняли, що у Євросоюзу є достатньо важелів впливу на такі країни, як Угорщина чи Словаччина, які економічно залежать від допомоги Брюсселя. Я ж вважав і досі вважаю, що головною перешкодою стане саме історична позиція Польщі — і тут уже мало хто зможе вплинути. Недавні коментарі президента цієї країни Анджея Дуди я вважаю не елементом передвиборчої кампанії, а листом з майбутнього.
І справа навіть не в тому, яка версія історії є більш відповідною до реальності. Питання в іншому: європейці самі створили прецедент, згідно з яким історичні та національні питання можуть блокувати процес інтеграції до НАТО та ЄС. Інтеграція Північної Македонії стала саме тим кейсом, який може створити нездоланні труднощі для України. До речі, ще у 1991 році у статті про незалежність Македонії я назвав її “Україною Балкан”. І не тому, що передбачав нинішні події з інтеграцією, а тому, що розумів: складні стосунки з точки зору ідентичності, які Македонія має із сусідами, можна порівняти лише з українськими проблемами.
Захід свого часу погодився із тим, що позиція Греції щодо конституційної назви Македонії може стати перешкодою для вступу країни до НАТО та ЄС. Якщо бути цинічним, Македонії просто пощастило з масштабною економічною кризою в Греції, яка тимчасово послабила вплив традиційних політичних партій і дала змогу сформувати уряд ультралівих радикалів, які не були настільки зациклені на історії й могли діяти всупереч мейнстриму.
Жодна класична політична партія Греції, права чи ліва, ніколи б не погодилася на те, щоб Македонія зберегла у своїй назві слово “Македонія”. І жодна політична сила в Македонії ніколи б добровільно не відмовилася від цього слова. Але у Скоп’є просто скористалися “вікном можливостей”, хоча македонські праві націонал-демократи, які нині керують країною, цього компромісу досі не визнають. Так чи інакше, Північна Македонія стала членом НАТО.
Однак на цьому проблеми не завершилися: в гру вступила Болгарія, претензії якої до Північної Македонії виявилися набагато глибшими, ніж грецькі, оскільки стосувалися не назви, а самої історії, ідентичності, питань болгарської присутності — і вимагають конституційних змін набагато ширшого характеру.
Європейці, замість того щоб порадити болгарам вирішувати ці питання вже в рамках самого ЄС після вступу Північної Македонії, почали радити македонцям змінити власне законодавство, щоб відкрити шлях до початку переговорів. І тут важливо пам’ятати: Болгарія за впливом у Євросоюзі навіть не Угорщина.
Саме тому у мене немає практично жодного сумніву, що процес європейської інтеграції України може бути відкладеним на багато років. Якщо при владі в Польщі будуть ультраправі, які впевнено крокують до цієї мети, вони заблокують процес з історичних міркувань. Якщо ж при владі будуть ліберали, вони блокуватимуть процес з економічних причин, хоча пояснюватимуть це саме історичними питаннями. Просто з лібералами ще можна буде спробувати знайти порозуміння, якщо вдасться домовитися про економічні компроміси. А з ультраправими домовитися не вдасться в принципі.
І нам доведеться чекати свого “вікна можливостей” — зміни влади в Угорщині або масштабної економічної кризи у Польщі, яка докорінно змінить політичний ландшафт країни.
Єдине, що може реально вплинути на наших сусідів — це не логіка здорового глузду, а страх перед тим, що Україна, залишена за дверима Європи, рано чи пізно стане частиною Росії, яка у такий спосіб не ослабне, а лише посилиться за рахунок їхньої короткозорості. На жаль, сподівань на те, що це розуміння візьме гору, у мене стає дедалі менше”.
Джерело:patrioty.org.ua
