Чин похорону відбувся в ритуальному залі на цвинтарі Кальварія. Попрощатися з Сергієм Федакою прийшли рідні, друзі, колеги та місцеві жителі.
“Сергій Федака — це був такий феномен. Його втрата — це втрата для всього Закарпаття, усієї України. Це була людина феноменальних здібностей і працездатності. Свої 60 років він використав на повну. Це була видатна людина як історик, як публіцист, журналіст, як оглядач, зокрема театральний, як письменник. Це людина такого масштабу, як Федір Потушняк, Петро Скунць, Іван Чендей”, — розповів письменник Олександр Гаврош.
“Тоді, коли він розпочинав свої кроки в літературі, я з ним знався, спілкувався з ним. Дуже був радий, коли з’явилися його спершу поетичні книги, потім прозові книжки, потім документальні історичні твори. Так він став письменником, істориком. Коли 22 серпня ми відзначали 60-річчя від дня народження Сергія, була презентація його 16-томної “Історії України” — це надзвичайно велика робота. І він тоді каже: “От я виконав дуже і дуже велику роботу, виконав свій обов’язок, який мав перед собою”, — згадує про Сергія Федаку заступник голови обласної організації Національної спілки письменників України Василь Густі.
“22 серпня минулого року йому було 60 років, і я домовився з редакцією газети “Новини Закарпаття”, що дамо з ним інтерв’ю на цілу сторінку. Я йому телефоную, що коли зустрінемося, бо час іде, а він все часу не має. Я йому телефоную і кажу: “Якщо завтра вранці не буде матеріалу в редакції газети, то не піде матеріал”. Тоді я ввечері надсилаю йому на електронну пошту запитання. Вранці я дивлюся електронну пошту, а він на всі питання відповів прекрасно. Я взяв і все обробив, зробив підзаголовки й надіслав йому. Він мені відповів: “Прекрасно”. Тоді матеріал пішов в газету. Це останнє прижиттєве інтерв’ю із Федакою”, — згадує письменник Андрій Дурунда.
“Я бачив, що йому стає зле, що він погано виглядає. Ми наполягали, щоб він пішов до лікарів. Він ніколи в лікарні не лежав, він ніколи не звертався до лікарів, він навіть не мав сімейного лікаря. Все ж він пішов до лікаря і виявилося, що в нього онкологія на останніх стадіях. Практично місяць він прожив у лікарні і помер 12 січня. Коли я до нього заходив, то ми ще годину спілкувалися, я ще встигав його трішки записати на диктофон. Він читав. Єдине, що йому залишалося — це читати. Він не міг уже рухатися багато й просто поглинав книжки, розповідав мені про нових авторів, свої враження. Думаю, що ми ці записи опублікуємо. Ми будемо працювати над тим, щоб упорядковувати його спадщину й видати таку книжку спогадів про нього”, — додав письменник Олександр Гаврош.
Поховали професора Сергія Федаку на цвинтарі “Кальварія”.
Що відомо про Сергія Федаку
Сергій Федака — професор, доктор історичних наук, письменник, журналіст, літературний критик, театрознавець, автор шістнадцятитомної “Історії України”, член Ради Закарпатського крайового товариства “Просвіта”.
Більшу частину свого життя присвятив Ужгородському національному університету, де став провідним істориком. Його праці, зокрема у сфері дослідження Київської Русі, Карпатської України та історії Ужгорода, залишили незабутній слід в українській історіографії. Він автор численних монографій, зокрема 16-томної “Історії України”, яка стала унікальним внеском у наукову спадщину країни.
Окрім наукової діяльності Сергій Дмитрович був педагогом та письменником. Його літературна творчість була відзначена всеукраїнською премією імені Зореслава та обласною премією імені Федора Потушняка.
Джерело:suspilne.media
