25 листопада 2025 року на площі Народній біля пам’ятника Тарасові Шевченку — Великому Пророкові української нації та Поету — відбулося прощання з полеглим героєм-захисником України, солдатом Михайлом Луп’яком.
Луп’як Михайло Іванович народився 8 квітня 1975 року в місті Ужгороді. Навчався у НВК № 6 м. Ужгорода. Після закінчення школи вступив до Ужгородського професійного технічного училища № 6. У 1997 році одружився з дружиною Наталією, з якою прожив у шлюбі 27 років. У подружжя народилися двоє дітей — син Ярослав та дочка Руслана.
Михайло був людиною непростої долі, але з великим серцем. Його життя було сповнене боротьби, і попри всі труднощі він завжди знаходив сили йти вперед. Його шлях був нелегким, але він прожив його щиро, залишивши по собі добру пам’ять.
Був мобілізований до Збройних Сил України та проходив військову службу стрільцем-санітаром 2-го механізованого батальйону військової частини А0222. Мужньо й героїчно захищав Україну від безбожних російських окупантів-рашистів.
Будучи вірним військовій присязі, під час виконання бойового завдання 27 вересня 2024 року поблизу селища Цукурине Покровського району Донецької області зник безвісти. Згодом було встановлено, що солдат Михайло Луп’як загинув.
З благословення Преосвященнішого Віктора Бедь, єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, чин похорону очолив архимандрит Спиридон Дудин у співслужінні ієрея Максима Іхтіярова та диякона Василя Ісакова.
Героя поховали на Пагорбі Слави ужгородського кладовища «Кальварія».
У прощанні взяли участь рідні, близькі, друзі, побратими, представники місцевої влади та вдячні ужгородці.
Пресслужба МКЄ ПЦУ
