🇺🇦 ВІКТОР БЕДЬ: СЛОВО
ПРАВДИ
🟦 ПРО НЕБЕЗПЕЧНІ ІЛЮЗІЇ «НАЧАЛЬНИКА ДЕРЖАВИ» ПІД ЧАС ВІЙНИ
🔷🔶🔷
У соціальних мережах та ЗМІ почали з’являтися небезпечні закиди про нібито неминучу «кризу легітимності» української влади та потребу запровадити на час війни посаду «Начальника держави» — своєрідного «легітимного диктатора» з надзвичайними одноосібними повноваженнями.
Так, в одному з таких дописів Павло Федака, апелюючи до польського досвіду Юзефа Пілсудського, пропонує обговорити запровадження в Україні на час війни позаконституційної посади «Начальника держави» з надзвичайними одноосібними повноваженнями, водночас наперед називаючи Валерія Залужного єдиним прийнятним кандидатом на цю роль.
Але справа тут не стільки в конкретному авторові, скільки в самій небезпечній тенденції — під виглядом боротьби з корупцією, запобігання хаосу та порятунку держави привчати суспільство до думки, що Конституцію можна відкласти, законні інституції — підпорядкувати, а всю повноту влади — передати одній «сильній людині».
Це не порятунок держави. Це прямий шлях до її внутрішнього руйнування.
Україна веде смертельно небезпечну російсько-українську війну, яка триває від 2014 року і в 2026 році перебуває у стадії зростаючої ескалації. Російський агресор посилює ракетно-дронові удари по мирних громадянах, енергетичній та іншій критичній інфраструктурі України.
Мета Росії — не лише захопити українські землі. Вона прагне зламати українську державу зсередини: посіяти зневіру, розсварити суспільство, протиставити політичне і військове керівництво, зруйнувати єдину систему управління, спровокувати двовладдя та хаос.
Тому будь-які спроби створити паралельний центр верховної влади під час війни, незалежно від намірів їхніх авторів, об’єктивно працюють на досягнення цілей російського агресора.
Водночас захист конституційного ладу не означає захисту чинної влади, Президента чи його оточення від відповідальності.
Корупційні злочини мають бути розслідувані. Винні — встановлені, усунені з посад і покарані. Воєнний стан не дає владі права на безконтрольність, безвідповідальність, кругову поруку чи покривання корупції.
Але кримінальна відповідальність встановлюється слідством і судом, політична — суспільством і виборцями, а зміна державної влади здійснюється виключно конституційним шляхом.
Неоприлюднені «плівки», політичні прогнози, падіння рейтингів чи дописи в соціальних мережах не є установчими актами держави і не дають нікому права переписувати конституційний лад України під конкретну особу.
🟦КОНСТИТУЦІЙНОГО ВАКУУМУ В УКРАЇНІ НЕМАЄ.
Конституція України встановлює безперервність президентської влади: Президент виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента. Дострокове припинення його повноважень можливе лише у визначених Основним Законом випадках, а тимчасове виконання обов’язків покладається на Голову Верховної Ради України.
Можна створювати штаби, ради, комісії та координаційні органи. Але жодним звичайним законом не можна законно створити посадову особу, яка стоятиме над Президентом, Верховною Радою, Кабінетом Міністрів і військовим командуванням та перебере їхні конституційні повноваження.
Змінити Конституцію під таку посаду під час воєнного стану також неможливо, оскільки стаття 157 прямо забороняє внесення змін до Основного Закону в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Тому запровадження «Начальника держави» з необмеженими надзвичайними повноваженнями означало б не реформування влади, а створення позаконституційного центру її узурпації.
🟦САМЕ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ «ЛЕГІТИМНИЙ ДИКТАТОР» Є ПОЛІТИЧНИМ І ПРАВОВИМ АБСУРДОМ.
Диктатор може бути популярним. Може мати армію прихильників. Може контролювати силові структури. Але якщо він поставлений над Конституцією, законом і народом, він не може бути конституційно легітимним.
І це стосується всіх без винятку: чинного Президента, його оточення, опозиції, генералів, партійних лідерів і будь-якого самопроголошеного «рятівника нації».
Апеляція до досвіду Юзефа Пілсудського не виправдовує подібної моделі, а, навпаки, застерігає від неї. Його перебування на посаді Начальника держави у 1918–1922 роках було тимчасовим рішенням перехідного періоду відновлення польської державності. Натомість у 1926 році Пілсудський повернувся до влади внаслідок збройного перевороту і вже не обіймав посади Начальника держави, а встановлений під його фактичним керівництвом авторитарний режим так званої «санації» призвів до згортання парламентської демократії, переслідування політичної опозиції, створення концентраційного табору в Березі Картузькій, каральної «пацифікації» західноукраїнських земель та системного порушення політичних, громадянських і національних прав українців. Тож цей історичний досвід є не моделлю порятунку держави, а суворим застереженням про наслідки позаконституційної концентрації влади в руках однієї особи.
Змішувати ці два різні історичні періоди в одну привабливу «модель порятунку» — означає підміняти історію політичною міфологією.
Переворот не є формою конституційної реформи. Це попередження, а не приклад для наслідування.
Так само неприпустимо використовувати суспільний авторитет Валерія Залужного як політичний таран проти чинних державних інституцій.
Ніхто не має права без його волі призначати його у власних дописах «диктатором», протиставляти державному керівництву чи робити прапором позаконституційної зміни влади. Повага до бойового генерала полягає не в тому, щоб втягувати його ім’я в небезпечні політичні сценарії.
Позаконституційний експеримент завдав би також тяжкого удару по міжнародній довірі до України. Наша держава вистоює завдяки героїзму українського народу і Збройних сил, але також завдяки критично необхідній військовій, фінансовій та дипломатичній підтримці союзників. НАТО у 2026 році задекларувало десятки мільярдів євро допомоги Україні.
Двовладдя, переворот або встановлення персоналістської диктатури дали б потужний аргумент усім силам за кордоном, які прагнуть скоротити чи припинити підтримку України.
🟦 УКРАЇНА НЕ ПОВИННА ОБИРАТИ МІЖ КОРУПЦІЙНИМ СВАВІЛЛЯМ І ДИКТАТУРОЮ. ЦЕ ХИБНИЙ І НАВМИСНО НАВ’ЯЗУВАНИЙ ВИБІР.
Правильна відповідь полягає в іншому:
• розслідувати корупцію;
• карати винних незалежно від посад і прізвищ;
• очищати державний апарат;
• відновлювати відповідальність уряду і парламентський контроль;
• зміцнювати Збройні Сили України;
• зберігати єдність військово-політичного управління;
• а державну владу формувати і змінювати виключно законним та конституційним шляхом.
Україні потрібен не «начальник держави» і не черговий культ «сильної руки».
🟦УКРАЇНІ ПОТРІБНА СИЛЬНА КОНСТИТУЦІЙНА ДЕРЖАВА — РІШУЧА У ВІЙНІ, БЕЗЖАЛЬНА ДО КОРУПЦІЇ, ВІДПОВІДАЛЬНА
ПЕРЕД НАРОДОМ І ПІДПОРЯДКОВАНА КОНСТИТУЦІЇ ТА ПРАВУ.
Під час смертельної війни політичне каламутіння довкола позаконституційного «рятівника» — не невинна інтелектуальна вправа.
Це гра з вогнем біля порохового складу.
🟦НЕ МОЖНА ВРЯТУВАТИ УКРАЇНУ ВІД РОСІЙСЬКОГО
АГРЕСОРА, ЗРУЙНУВАВШИ ЗСЕРЕДИНИ ЇЇ КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД.
🔷🔶🔷
Віктор БЕДЬ
м. Ужгород
22 серпня 2026 року
ADVERTISEMENT
