Питання не в тому, якої дати так звана УПЦ МП святкує Різдво Христове і якою мовою звершує богослужіння, бо ні одне, ні друге не забороняється Церквами і Державою.
Суть істини і правди полягає в іншому — у питанні вірності Ісусу Христові, Спасителю нашому, Його Євангелію та самій природі Церкви як Тіла Христового, а не в обрядових формах чи календарних традиціях.
Суть істини і правди полягає в тому, що УПЦ МП є структурним підрозділом Російської Православної Церкви — московського імперсько-церковного, одержавленого церковного інституту, який у минулому і сьогодні безпосередньо брав і бере участь у нищенні нашої древньої Української Церкви (старшої з початку церковного будівництва в Україні від Московської Церкви на 1 556 років) та Української Держави (старшої з початку державного будівництва в Україні від Росії на декілька тисячоліть).
Саме ця московська церковна структура благословляла в минулому і благословляє сьогодні вбивство нас, українців, на нашій Богом даній українській землі, несе серед людей розділення, свідомо й цинічно маніпулює їхньою свідомістю та підсвідомістю, підмінюючи Євангеліє Христове державно-ідеологічним сурогатом і поширюючи антихристиянську, антилюдську й єретичну ідеологію так званого «русского міра» — ідеологію рашизму.
А там, де замість Ісуса Христа проповідується культ імперії, насильства і «сакралізованої держави», там Церква втрачає свою спасительну місію, благодатність і перестає бути Церквою в євангельському сенсі.
Тож — свідомо чи несвідомо, з невігластва чи з упертої самообмеженості й непомірної гордині — ті, хто відкидає для себе майже двотисячолітню канонічну автокефальну Помісну Православну Церкву України на користь ворожого щодо українського народу, Держави України та Української Церкви московського церковного угрупування, насправді порушують церковні канони та догматичне вчення Церкви і стають співучасниками гріха церковного розколу, духовної зради та моральної легітимації зла, обираючи шлях фактичної співпраці з силами темряви й зла.
Носієм цих сил, зокрема в умовах сьогоднішньої смертельно небезпечної російсько-української війни, є безблагодатна Московська імперсько-церковна ідеологічно-релігійна інституція — Російська Православна Церква, якою сьогодні керує і яку спрямовує відроджений комуністично-кадебістський новоординський путінсько-гундяєвський режим Російської Федерації.
Це вже не служіння Богові, а служіння «кесарю», зведеному до рівня ідола, і невід’ємним структурним підрозділом цієї московської ідеологічно-церковної інституції, на жаль, є й так звана Українська Православна Церква Московського патріархату — поряд з іншими церковними структурами РПЦ за межами Росії, — факт, який вона лицемірно приховує від своїх вірних.
Отож вибір у цьому питанні — за кожною людиною, наділеною Творцем вільною волею і такою, що вважає себе віруючою. Лише за нею — бути з Істиною та Заповідями Божими, дотримуючись справжніх церковних канонів і догматичного вчення Церкви, залишаючись у єдності зі Вселенським Православ’ям, чи й надалі самообманюватися, виявляти гординю, фактично прислуговувати силам темряви й зла, разом з ворогами протистояти Вселенському Православ’ю і своїй земній Вітчизні — Державі Україні, знецінюючи й руйнуючи власну душу…
✠ Віктор БЕДЬ,
єпископ Мукачівський і Карпатський,
керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією
Православної Церкви України
м. Ужгород,
07.01.2026 р.
