Про це повідомляє inVictory з посиланням на The Christian Post.
У перекладі з латини Filioque означає «і Син», воно було додано до Нікейського Символу віри в епоху Середньовіччя для того, щоб стверджувати, що Святий Дух походить як від Бога Отця, так і від Сина.
У спільній заяві, опублікованій у вівторок, лютеранські та православні лідери пояснили, що вони погодилися «запропонувати використовувати переклад грецького оригіналу (без Filioque) в надії, що це сприятиме усуненню вікових розбіжностей між громадами та дозволить спільно сповідувати віру Вселенських Соборів у Нікеї (325) та Константинополі (381)».
«Відновлення уваги до первісного формулювання Нікейсько-Константинопольського Символу віри може сприяти оновленню богословських роздумів про Трійцю та ролі Святого Духа», — продовжили вони.
«Щобільше, ми разом стверджуємо, що в нашій тринітарній доктрині Отець є причиною (αἴτiος) породження Сина та походження Духа».
Заява, також відома як Загальна заява Спільної міжнародної комісії з богословського діалогу між Лютеранською та Православною Церквою, є результатом 40-річного діалогу між двома деномінаціями.
Керівники Лютеранської та Православних Церков також розглядають Загальну заяву як знак примирення напередодні 2025 року, коли виповниться 1700 років від дня проведення Нікейського Собору.
Нікейський Символ віри, названий на честь Нікеї, стародавнього міста на території сучасної Туреччини, був спочатку написаний у 325 році, а потім переглянутий на Константинопольському Соборі у 381 році.
Символ віри був сформульований у відповідь на аріанство, єресь ранньої Церкви, яка стверджувала, зокрема, що Бог-Отець створив Ісуса і, таким чином, не був рівноправною частиною Трійці.
Як повідомляється, положення про filioque було вперше додано до Нікейського Символу віри на Третьому Толедському Соборі в 589 році, щоб ще більше підкреслити рівність Бога-Отця і Бога-Сина.
Однак багато східних Церков не погодилися з цим формулюванням, вважаючи, що воно не відображає належним чином відносини між трьома Особами Святої Трійці. Це, а також побоювання щодо влади, яку єпископ Рима намагався надавати на інші регіональні органи, призвело до Великого розколу 1054 року.
1999 року Всесвітня лютеранська федерація підписала угоду з Римо-Католицькою Церквою, відому як «Спільна декларація про доктрину виправдання», яка прагнула вирішити богословські розбіжності між двома Церквами щодо природи виправдання за вірою.
Пізніше, у 2017 році, підписана представниками Всесвітньої спільноти реформатських Церков, Спільна декларація свідчила, що католики та протестанти «тепер спроможні сформулювати спільне розуміння нашого виправдання щодо Божої благодаті через віру в Христа».
«Вона не охоплює всього, чого навчає кожна з Церков про виправдання; вона охоплює консенсус щодо основних істин доктрини виправдання і показує, що розбіжності, що залишаються в її викладі, більше не є приводом для доктринальних засуджень», — йдеться в декларації, зокрема.
Всесвітня лютеранська федерація була заснована у 1947 році і базується в Женеві, Швейцарія. За наявними даними, до неї входять 150 церков-членів у майже 100 країнах, що представляють понад 77 мільйонів лютеран.
Джерело:risu.ua
