Інформаційний сайт газети "Срібна Земля"
Інформаційний сайт газети "Срібна Земля": Закарпаття, Україна, Світ.
No Result
View All Result
  • Головна
  • Закарпаття
  • Україна
  • Світ
  • Економіка
  • Право
  • Історія
    • Світова історія
    • Історія України
    • Історія Закарпаття
    • Постаті
  • Освіта
    • Вища освіта
    • Освіта
  • Наука
    • Альманах
  • Всесвіт
  • Культура й спорт
    • Українська культура
    • Світова культура
    • Спорт
  • Духовність
  • Здоров’я
  • Вхід
  • Головна
  • Закарпаття
  • Україна
  • Світ
  • Економіка
  • Право
  • Історія
    • Світова історія
    • Історія України
    • Історія Закарпаття
    • Постаті
  • Освіта
    • Вища освіта
    • Освіта
  • Наука
    • Альманах
  • Всесвіт
  • Культура й спорт
    • Українська культура
    • Світова культура
    • Спорт
  • Духовність
  • Здоров’я
No Result
View All Result
"Срібна земля"
No Result
View All Result

Як оперна діва з України пошила в дурні кагебістів і Большой театр

27 Липня, 2021
в Історія, Постаті - Україна
0
A A
0
21
VIEWS
ПоширитиПоширитиПоширити

Про Ренату Бабак. Вона втекла з ссср і стала зіркою в Америці, а також “голосом правди” про радянську систему. З останньою змагалася усе життя.

Ефектна жінка з колоритною зовнішністю, володарка багатого, вишуканого меццо-сопрано. Це вже згодом, коли опиниться в США, критики назвуть його “одним з кращих у світі”. І дружно шкодуватимуть, що музичну кар’єру розпочала за залізною завісою, а не на Заході – тоді  глобальне визнання, як у Марії Каллас чи Монтсеррат Кабальє, просто не мало б шансів розминутися з Ренатою. В 1982му про її голос писали як “великий і солодкий, надзвичайно потужний і чудово керований у своєму горішньому регістрі, з лише невеликим, пікантним дотиком вібрато…”.

Чому про неї досі не зняли якоїось пригодницької драми з життя богеми часів холодної війни – загадка. Бо в долі Ренати не бракувало карколомно кіношних сюжетів. Все згідно із законами жанру: заздрість колег, їхні підлоти, дрібні й не дуже, сексуальні домагання, сяйво сцени й злидні комуналки, та, попри все – тріумф таланту.

Перед тим, як зважитися на прощання з радянською батьківщиною працювала солісткою Большого протягом 10 років, її знали за кордоном. Співала в Болгарії, Фінляндії, Німеччині, Франції, Італії, Канаді… Однак, поки в Москві, майже не дозволяли виконувати український репертуар, хоч в ньому її вокал розкривався якнайповніше.

Під час італійських гастролей театру Рената зіграла найважливішу свою роль, втікачки у вільний світ, і зробила це, як належить, артистично.

Отже, 1973 р., колектив Большого – ті його щасливці, яким дозволили перетнути кордон – виступав на сцені Ла Скали. Бабак дивом втрапила до цього списку: протягом цілих шести років була невиїзною, за нею стежили кагебісти. Одягла перуку, напевне позичену з реквізиту, темні окуляри… Коли виходила зі свого міланського готелю, ніхто не затримав. Можливо, “чоловік у цивільному”, який пильнував у холі  цілий день, того моменту саме забарився. Або ж грим змінив співачку до невпізнанності. Опинилася на вулиці, видихнула – невже вдалося?

Далі було прохання про політичний притулок в Італії і грандіозний скандал в Союзі. Ще б пак – відома, шанована багатьма, її батько – не аби хто, а командир червоної армії! Гучний ляпас комуністичній державі. Затаврували “зрадницею”,  вилучили з радіо записи її партій, а платівки – з продажу. Ніби й не було ніколи такої оперної діви… Тим часом, до театру надійшли папери про присвоєння їй звання заслуженої артистки ссср – гірка іронія долі на тему неповороткої бюрократичної машини. Ексколеги стиха жартували: хочеш отримати підвищення – втікай з ссср!

Вона все життя з нього втікала, і до, і після 1973го. А народилася в Києві (хоч інші джерела кажуть – у Харкові). Навчалася в Ленінградській консерваторії, в 1961му закінчила Київську (клас професора Д. Євтушенка), дебютувала партією Кармен на сцені столичної опери. Була солісткою Львівського та Одеського театрів опери та балету, а в 1963му запросили до Москви.

Шарлотта з “Вертера”

Що таке Большой часів розквіту совка? Потужний тиск ідеології на репертуарну та іншу політику, а ще –  традиційне для цього закладу, незалежно від епохи, кубло інтриг. З його неписаним правилом для молодих вродливих співачок: хочеш стати примою, погодься спершу на роль коханки. Для Ренати злим генієм став заступник директора Большого М. Анастасьєв, відкинула його залицяння. Той помстився: Бабак все частіше доручали переважно незначні, епізодичні партії. Одночасно, крізь зуби, керівники театру визнавали: так, вона – зірка, так – винятково професійна, але…

(Про фінал Анастасьєва, як пише на своїй сторінці Andrey Khripin, зберігся спогад радянсько-американського скрипаля Артура Шпільмана: “Ближче до кінця життя в 1974му Міхаїл Ніколаєвіч багато пиячив і геть утратив гальма в стосунках із жінками. Під час чергового побачення з якоюсь співачкою в квартиру несподівано повернулася його дружина. Анастасьєв почав дряпатися на  балкон поруч, хотів перечекати в помешканні сусідів. Як був, у трусах і майці, зірвався з височини й розбився насмерть. Впав на єдиний  декоративний камінь внизу у дворі його кооперативного будинку.”).

Рената ж після Італії ніби розчинилася в повітрі – відсутні повідомлення  і в ссср, і де інде протягом  двох років. Насправді жила в Канаді, уникаючи публічних виходів – побоювалася довгих рук кгб.

Відтак у 1975му стався фейєрверк успіху на сцені – на хвилинку – Карнегі-холлу, Нью-Йорк, вимогливому до нових облич. Це був її дебютний виступ у США, та відгуки преси на спів міс Бабак були тільки захопленими. Ренату почув і Джордж Лондон, генеральний директор Вашингтонської опери,  запросив до себе у трупу.

Тут аж проситься очікуваний хеппі-енд про королеву, яку увінчують заслуженою короною переможниці й славою, але натомість її чекав черговий драматичний поворот. Саме перед тим, як Лондон вже запланував проєкти з новою солісткою, у нього стався серцевий напад. Вона, щоправда, без роботи не залишилася – почала викладати у Вашингтонській Музичній Консерваторії, і, звичайно, співала на великій сцені. Хоч і не завжди ті партії, що дозволяли б щонайкраще зазвучати її унікальному меццо-сопраною.

А ще ніколи не минала нагоди розповісти загалу про “принади життя” в ссср і завжди брала участь у концертах на підтримку політв’язнів. “Родіна”, зрозуміло, й собі не забувала Ренату: в 1979му радянське посольство спонсорувало виставку російського мистецтва в галереї Ренвік. Виступ Бабак був запланований у залі поруч. Посольські скасували виставку з щонайбільшим розголосом – бо не міг російський арт сусідити з голосом колишньої громадянки Союзу.

Проте, дні останнього вже були поліченими.

В 1986 вибухнув Чорнобиль, і співачка, переживаючи за батьків у Києві, протягом кількох днів безуспішно намагалася їм зателефонувати. Коли це, нарешті, вдалося, почула від своєї 70річної мами: “Нам сказали – жодної небезпеки нема. Хоч горло трохи болить і слабкість…”. Рената благала  родину еваюкуватись зі столиці, а в США зв’язалася з журналістами провідних видань. В інтерв’ю таврувала радянський уряд, який приховував правду від людей.

Їй, що половину життя провела в тоталітарному суспільстві, ніколи не було байдуже. Хоч лише в 1993му офіційно стала громадянкою США. Чому зволікала майже два десятиріччя – годі знати. Може, не залишала надії колись повернутися додому?…

В країні, що стала новою домівкою, кар’єра склалася, а сімейне життя – не дуже. З чоловіком, Сергієм Дорошенком, розлучилася. Залишила після себе доньку, Наталю Кузьміну, своєю чергою – матір двох дітей.

Востаннє співала в 1997му, в “Ioланті” П.Чайковського з театром Opera Camerata у Вашингтоні. А потім, у 2003му, її життя обірвав рак, мала 69 років.

Крім музичного надбання, залишила також і літературне, книгу спогадів “Життя, як сон”. Нижче – уривок з книги Ренати Бабак:

“Я була єгипетською принцесою, недосяжною для радянської дійсності”

“Заступник директора Анастасьев, цей розпусний ловелас, тримав свого слова. Мене почали використовувати на незначних виходах, як Гувернантка в “Піковій дамі” або Сінна дівчина з “Царської нареченої”. Де потрібно заспівати єдину фразу: “Боярине, царівна прокинулася”. Я зненавиділа і бояриню, і царівну, й себе. Адміністрація театру ніби забула про моє існування.

А театр продовжував жити своїм життям. У Москві чекали гастролей “Ла Скала”. Большой посилено готувався до дій у відповідь, репетирували спектаклі, які повинні були везти в Італію. Я була зайнята у всіх цих виставах.

Але ні, на мою роль Гувернантки в “Піковій дамі” терміново ввели Образцову. Її, як усі говорили, за наполяганням Вишневської недавно таки взяли до театру. Вишневська тоді повністю командувала. Я зрозуміла, що Італії мені не бачити. Всі ці люди мали дуже міцні зв’язки нагорі: в Міністерстві [культури], в уряді, в КГБ. Моєю ж зброєю були тільки мій голос, терпіння і праця. До того ж, я так і не навчилася йти на компроміси зі своєю совістю.

На афішах нашого театру з’явилося ім’я італійського тенора (не пам’ятаю вже його прізвища), запрошеного співати Радамеса в “Аїді”. Всі ми з нетерпінням чекали цієї події. Вранці в день спектаклю “Аїди” мене терміново викликали до директора Чулакі.

–  Ренатo, –  сказав він. – я переконаний у вашій професійності і прошу вас виручити театр. Ви повинні сьогодні ввечері заспівати Амнеріс замість Архипової. Вона раптово захворіла.

Я заціпеніла. –  Сьогодні ввечері? Це навіть не ризик, це божевілля!  – Заїкаючись на кожному слові, пояснила, що не співала Амнеріс вже більше восьми місяців. Ніколи не бачила постановки “Аїди” в Большому театрі. Навіть не знаю, хто диригує цією оперою.

–  Через п’ятнадцять хвилин все побачите і почуєте, –  спокійно відповів Чулакі.  – Я вірю у вас, ви вірите в себе. Ідіть на репетицію.

За лаштунками на мене накинулися друзі – тенор Тимченко і диригент Ермлер. Вони кричали, що треба бути останньою ідіоткою, аби піти на такий жахливий ризик – співати без підготовки відповідальну і важку партію Амнеріс! Ти подумай лише, якщо  провалишся, тебе одразу виженуть! І, навіть якщо  заспіваєш добре, наживеш собі купу ворогів, які не пробачать тобі цього несподіваного і миттєвого успіху.

Справді, за всю історію Большого такого випадку ще не було! Співак виходить на сцену після місячної підготовки з піаністом, добре знаючи всі темпи диригента. Після цього партія здається диригенту, який вирішує, чи готовий ти перейти до виконання з усім складом співаків, зайнятих у виставі. Після трьох-чотирьох таких зустрічей починаються репетиції солістів з режисером, потім загальні репетиції солістів, хору, балету і мімансу. Далі –  дві-три “сидячі” репетиції з оркестром. І тільки після цього –  дві оркестрові “ходячі”, коли артисти діють на сцені так, як це буде відбуватися в самому спектаклі. Нарешті, загальна генеральна репетиція в гримі і костюмах на публіці (за запрошеннями). І ось лише після цього ти співаєш спектакль у Большому театрі. Всі ці аргументи наводили мені колеги.

Але –  це мій перший і, може, останній шанс. І я сказала друзям: йду ва-банк, панове!

Buy JNews
ADVERTISEMENT

Вдома згадала, як на останньому курсі консерваторії захопилася “Аїдою”, перечитала всі книги про стародавній Єгипет.  Мене інтригували жерці, що тримали в своїх руках науку, і фараон Аменготеп, який подарував людству уявлення про єдиного бога. Тобто, підняв цивілізацію на новий інтелектуальний щабель. Все це будило й без того бурхливу мою фантазію. Хто були жерці? Чому ці високі білошкірі люди з подовженими обличчями так відрізнялися від смаглявих, східних єгиптян? Звідки вони знали про будівництво пірамід?

Чому були настільки блискучими математиками і астрономами? Жерці схожі на людей з іншої планети. І чи не вибрав Мойсея і його народ мудрий жрець, і чи не віддав він їм свого поваленого і гнаного Бога, щоб зберегти для майбутнього людства філософію моральності й гуманізму?

Пролунав дзвінок. Я сиділа на кушетці в своїй комуналці. Водій сказав, що заїде за мною о шостій вечора і відвезе до театру.

За лаштунками панувала метушня, всі вже мене чекали. В очах я читала повагу і навіть захоплення. Мене кинулися прикрашати, одягати, гримувати. І ось уже з дзеркала дивилася на мене зеленоока красуня з чорним, як вороняче крило, волоссям.

Це вже була не я, а єгипетська принцеса з її пристрастями, любов’ю і трагедією йшла до храму. І не розділяли нас чотири тисячі років, і не панував страх у душі моїй. Я була в іншому вимірі, в тому житті, куди ні Анастасьєв, ні кухонний сморід моєї комунальної квартири  не мали доступу. Це було моє сьогодні!

Тільки крики “браво!” і грім оплесків повернули мене до реальності.  Ах, глядачі, яка солодка отрута у ваших оплесках і скільки подвигів та підлот відбуваються в храмах мистецтва за можливість отримати їх!

За лаштунками всі вітали мене з блискучим успіхом. А Чулакі сказав, що мені підвищують зарплату і ставлять на чергу на отримання квартири. Боже мій!

Через кілька днів завідувач оперою дав мені список моїх ролей на майбутній сезон. Там були партії Амнеріс, Шарлотти, Зибель, Керубіно, Ольги, Любаші, і терміново потрібно було вивчити партію Еболі в “Доні Карлосі” (перше фото вгорі – ред.). Потім вибачився, що я, на жаль, не поїду до Італії, бо Вишневська все ж запхнула на роль Гувернантки  свою протеже-приятельку Образцову. Але, додав він, зате влітку мене посилають з концертами до Німеччини з чудовим співаком Лісіціаном. І я була щасливою”.

Джерело:globlvillage

Share1ShareTweet1
Наступна новина
Офіційне повідомлення про засідання Священного Синоду 27 липня 2021 р.

Офіційне повідомлення про засідання Священного Синоду 27 липня 2021 р.

55% українців не погоджуються із заявою Путіна про «один народ» – опитування

55% українців не погоджуються із заявою Путіна про «один народ» – опитування

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Рекомендовані новини

В Мукачівсько-Карпатській єпархії ПЦУ відслужили додаткові особливі молитви за мир і благополуччя в Україні

В Мукачівсько-Карпатській єпархії ПЦУ відслужили додаткові особливі молитви за мир і благополуччя в Україні

31 Січня, 2022
14
28 січня 1992 р, 30 років тому, Верховна Рада України затвердила національний синьо-жовтий стяг Державним Прапором України

28 січня 1992 р, 30 років тому, Верховна Рада України затвердила національний синьо-жовтий стяг Державним Прапором України

28 Січня, 2022
18
МОН затвердило графік вступних іспитів до магістратури 2023

МОН затвердило графік вступних іспитів до магістратури 2023

23 Квітня, 2023
6

Популярні новини

  • Сили територіальної оборони України у війні. Отримані уроки

    321 Поширити
    Поширити 128 Tweet 80
  • За вбивства українців Онуфрій віддячив шоколадками – капелан ПЦУ (відео)

    195 Поширити
    Поширити 78 Tweet 49
  • В Рахівському районі на Закарпатті зареєстровано дві нові парафії Православної Церкви України

    149 Поширити
    Поширити 60 Tweet 37
  • Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор Бедь відслужив молебень у районі виконання бойових завдань в/ч А7369 та в/ч А7081 ТрО ЗСУ

    129 Поширити
    Поширити 52 Tweet 32
  • «НЕ ПОМИНАННЯ ПАТРІАРХА КИРИЛА»: МАСКУВАННЯ РПЦвУ ТА ПІДГОТОВКА ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОВОКАЦІЇ

    122 Поширити
    Поширити 49 Tweet 31
"Срібна земля"

"Срібна Земля" – незалежна національно-патріотична та інформаційна газета Закарпаття.

Головною метою є висвітлення подій із життя Закарпатського краю, України, та світу, публікації соціально-політичних, національно-патріотичних, історично-краєзнавчих, комерційно-економічних, освітньо-просвітницьких та духовно-релегійних матеріалів.

Недавні записи

  • “Християнська” Росія переступила всі християнські заповіді і перетворилася на диявольського агресора – єпископ Віктор Бедь
  • Єпископ Віктор Бедь, у свято Святої Трійці, очолив Божественну літургію в кафедральному храмі м. Ужгород та молився за перемогу над безбожними московськими рашистами
  • Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор Бедь дав інтерв’ю Суспільному мовленню України в м. Ужгород з актуальних питань розвитку Української Церкви
  • Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор Бедь провів зустріч з Людмилою Самойленко, українською патріоткою та волонтером

Категорії новин

© 2021 Інформаційний сайт газети "Срібна Земля"

No Result
View All Result
  • Головна
  • Закарпаття
  • Україна
  • Світ
  • Економіка
  • Право
  • Історія
    • Світова історія
    • Історія України
    • Історія Закарпаття
    • Постаті
  • Освіта
    • Вища освіта
    • Освіта
  • Наука
    • Альманах
  • Всесвіт
  • Культура й спорт
    • Українська культура
    • Світова культура
    • Спорт
  • Духовність
  • Здоров’я

© 2021 Інформаційний сайт газети "Срібна Земля"

З поверненням

Увійдіть у свій обліковий запис нижче

Забули пароль?

Create New Account!

Fill the forms below to register

All fields are required. Вхід

Retrieve your password

Please enter your username or email address to reset your password.

Вхід