4 березня 2023 р., в кафедральному храмі апостола українського Андрія Первозваного Мукачівсько-Карпатської єпархії Православної Церкви України в м. Ужгород (вул. Ю. Гойди, 18 А), було відслужено заупокійну літію за Володимиром Михайловичем Івасюком (04.03.1949, Кіцмань Чернівецької області Української РСР під окупацією московського Союзу РСР – 24/27.04.1979, Брюховецький ліс під Львовом Української РСР під окупацією московського Союзу РСР), українським патріотом, композитором, вокалістом, музикантом, політично переслідуваним і репресованим московським комуністично-радянським окупаційним режимом Союзу РСР/КПРС в другій половині 70-х рр. минулого століття, борцем за незалежність України у ХХ столітті, убитим агентами Комітету державної безпеки Союзу РСР (24/27.04.1979) до 74-річчя від дня його народження.
Богослужіння очолив Преосвященніший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією, військовий капелан, президент Карпатського університету імені Августина Волошина, голова Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України у ХХ столітті.
У молитві до Отця нашого Небесного Преосвященніший владика Віктор Бедь молився за прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його світлій безсмертній душі вічного спокою та життя у піднебессі.
Пресслужба Закарпатського обласного товариства
борців за незалежність України у ХХ столітті
Володи́мир Миха́йлович Івасю́к (4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР — 24/27 квітня[3], 1979, Брюховицький ліс під Львовом, УРСР, СРСР) — український композитор-виконавець, музикант, мультиінструменталіст (володів кількома музичними інструментами: скрипка, фортепіано, віолончель, гітара), поет. Герой України (2009, посмертно)[3]. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1994, посмертно), Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського (1988, посмертно) та номінації «За внесок у розвиток музичної культури України XX століття» (2001, посмертно). Син письменника Михайла Івасюка.
Один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. Професійний лікар, скрипаль, грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, виконавець пісень, живописець.
18 травня 1979 року його знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна радянська версія — самогубство — викликала сумнів громадськості як того часу, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка — це вбивство, здійснене органами КДБ за наказом вищого керівництва СРСР[4]. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.
