Цими днями ми повідомляли наших читачів про антикомуністичну акцію, яка зараз проходить в обласному центрі Закарпаття Ужгороді.
Виставка, яка розмістилася в центрі Ужгорода на площі Народній під назвою «Комунізм ХХ ст. = рашизм ХХІ ст.» наводить історичні дані про злочини радянської комуністичної влади на території України, розповідає про долі людей з різних точок України, які постраждали від влади «більшовиків» та від злочинів рашистів.
Зокрема надається інформація про мешканку Бучі Любов Панченко, художницю, лауреатку премії імені Василя Стуса, шістдесятницю, яка померла в лікарні після отриманих поранень від артилерії рф. Фермера з Миколаївщини Йосипа Болтовського, який боровся з колективізацією в 30-их роках ХХ століття та був замучений до смерті «червоними комісарами» та мешканця Полтавщини Олега Гайдабура, який був трактористом в Харківській області, де авіація рф завдала удару по його техніці, внаслідок чого Гайдабура загинув. Розповідається про долю Нестора Хом’юка з Волині, якому в 1948 році присудили 25 років таборів за допомогу ОУН та інші трагічні історії українців ХХ та ХХІ століття, які стали жертвами злочинів московії. На відкриття виставки прийшли представники влади Ужгорода та Закарпаття, де можновладці засудили злочини комуністів та рашистів.
Все б то було добре, але в будівлі ОВА Закарпаття сьогодні на дев’ятий рік війни досі шанують представників комуністичної влади на Закарпатті, які під час радянщини займали посади перших секретарів Закарпатського обласного комітету КПУ, серед яких комуністи Іван Туряниця, Іван Компанець, Іван Ваш, Пилип Щербак, Юрій Ільницький, Генріх Бондровський, Михайло Волощук, Василь Хименець, всі вони були представниками окупаційної влади і ставлення до них повинне бути таким, як ми зараз ставимося до гауляйтерів Сальдо, Аксьонова, Пушиліна та інших зрадників України, які пішли працювати на рашистів.
Нашим представникам влади хочемо нагадати , що в Україні діє закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Олександр ТИВОДАР, газета “Срібна Земля”






