Ця концепція, крута, але, можливо, трохи моторошна, відома як завантаження свідомості. Уявіть собі це як спосіб створити копію свого мозку, передачу вашого розуму та свідомості в комп’ютер. Там ви б жили в цифровому форматі, можливо, вічно. Ви б усвідомлювали себе, зберігали б свої спогади і все ще відчували б себе собою. Але у вас не було б тіла.
У цьому змодельованому середовищі ви могли робити все, що робите в реальному житті – їсти, водити машину, займатися спортом. Ви також могли робити речі, неможливі в реальному світі, як-от проходити крізь стіни, літати, як птах, або подорожувати на інші планети. Єдине обмеження — це те, що наука може реалістично змоделювати.
Можливо? Теоретично, завантаження розуму має бути можливим. Тим не менш, ви можете задатися питанням, як це могло статися. Зрештою, дослідники ледве почали розуміти роботу мозку.
Однак наука має досвід втілення теоретичних можливостей у реальність. Те, що концепція здається жахливо, неймовірно складною, не означає, що вона неможлива. Врахуйте, що наука допомогла людству потрапити на Місяць, секвенувати геном людини та викорінити віспу. Ці речі також колись вважалися малоймовірними. Як нейробіолог, який вивчає сприйняття, я цілком очікую, що завантаження мозку колись стане реальністю. Але станом на сьогодні ми ще далеко не наблизилися до цього.
Життя в ноутбуці
Мозок часто вважається найскладнішим об’єктом у відомому Всесвіті. Відтворити всю цю складність буде надзвичайно важко. Одна вимога: завантажений мозок потребує тих самих вхідних даних, які він завжди мав. Іншими словами, зовнішній світ має бути йому доступний. Навіть замкнений усередині комп’ютера, вам все одно знадобиться симуляція ваших органів чуття, відтворення здатності бачити, чути, нюхати, торкатися, відчувати – а також рухатися, моргати, визначати частоту серцевих скорочень, встановлювати циркадний ритм і робити тисячі інших речей.
Але чому так? Хіба ви не могли б просто існувати в чисто ментальній бульбашці, всередині комп’ютера без сенсорної інформації?
Позбавлення людей відчуттів, наприклад, перебування в повній темряві або в кімнаті без звуку, відоме як сенсорна депривація і вважається формою тортур. Люди, які мають проблеми з відчуттям сигналів свого тіла – спраги, голоду, болю, свербіння – часто мають проблеми з психічним здоров’ям.
Ось чому для того, щоб завантаження інформації з пам’яті працювало, симуляція ваших відчуттів та цифрового середовища, в якому ви перебуваєте, має бути надзвичайно точною. Навіть незначні спотворення можуть мати серйозні психічні наслідки.
Наразі дослідники не мають обчислювальної потужності, не кажучи вже про наукові знання, для проведення таких симуляцій. Сканування мільярдів шпилькових головок Перше завдання для успішного завантаження мозку: сканування, а потім картографування повної 3D-структури людського мозку.
Для цього потрібен еквівалент надзвичайно складного апарату МРТ, який міг би детально досліджувати мозок на просунутому рівні. Наразі вчені перебувають лише на дуже ранніх стадіях картування мозку, яке включає весь мозок мухи та крихітні частини мозку миші. Через кілька десятиліть повна карта людського мозку може стати можливою. Однак навіть відображення ідентичності всіх 86 мільярдів нейронів, усі менші за головку шпильки, плюс їхні трильйони зв’язків, все ще недостатньо.
Завантаження цієї інформації в комп’ютер саме по собі не дасть багато результатів. Це тому, що кожен нейрон постійно налаштовує своє функціонування, і це також потрібно моделювати. Важко сказати, на скільки рівнів нижче мають зануритися дослідники, щоб змусити симульований мозок працювати. Чи достатньо зупинитися на молекулярному рівні? Наразі ніхто не знає.
2045? 2145? Чи пізніше?
Розуміння того, як мозок обчислює дані, може забезпечити спрощений шлях. Це дозволить дослідникам симулювати лише основні частини мозку, а не всі біологічні особливості. Легше виготовити новий автомобіль, знаючи, як він працює, порівняно зі спробами сканувати та відтворити існуючий автомобіль без жодних знань про його внутрішню роботу.
Однак, цей підхід вимагає, щоб вчені з’ясували, як мозок створює думки – як колекції від тисяч до мільйонів нейронів об’єднуються для виконання обчислень, які оживляють людський розум. Важко висловити, наскільки ми далекі від цього. Ось ще один спосіб: замінити 86 мільярдів справжніх нейронів штучними, по одному. Такий підхід значно спростив би завантаження даних свідомості.
Однак зараз вчені не можуть замінити навіть один справжній нейрон штучним.
Але майте на увазі, що темпи розвитку технологій прискорюються експоненціально. Цілком логічно очікувати вражаючих покращень обчислювальної потужності та штучного інтелекту в найближчі десятиліття. Одне можна сказати напевно: завантаження свідомості без проблем знайде фінансування. Багато мільярдерів, схоже, раді розлучитися з великою кількістю своїх грошей заради шансу жити вічно.
Хоча виклики величезні, а шлях уперед невизначений, я вірю, що одного дня завантаження свідомості стане реальністю. Найоптимістичніші прогнози вказують на 2045 рік, лише через 20 років. Інші кажуть, що це кінець цього століття. Але, на мою думку, обидва ці прогнози, ймовірно, надто оптимістичні. Я був би шокований, якби завантаження свідомості запрацювало в наступні 100 років. Але це може статися вже через 200 – це означає, що перша людина, яка житиме вічно, може народитися за вашого життя.
Добромір Рахнєв, доцент кафедри психології, Технологічний інститут Джорджії
Джерело:portaltele
