Президент Володимир Зеленський анонсував появу в Україні електронних виборів. Для цього влада навіть домовилася про співпрацю з техногігантами – Microsoft та Apple.
Чи варто впроваджувати інтернет-голосування в нашій країні, які існують ризики та про що говорить світовий досвід – читайте у матеріалі OBOZREVATEL.
Про що свідчить світовий досвід?Єдине місце у світі, де зараз повноцінно діє голосування через інтернет, – Естонія. Ця країна провела електронні вибори першою у світі у 2005 році і наразі стала найбільш розвиненою “електронною державою” у цій сфері з максимальною явкою на дистанційні вибори 46,7% від загальної кількості тих, хто проголосував.
Для волевиявлення використовують ID-картки, які почали видавати ще 2002 року. Їхня наявність дозволяє не лише брати участь у виборах, а й підписувати документи електронним підписом, реєструвати бізнес, проводити фінансові операції, оплачувати проїзд чи штрафи.
Щоб увійти до системи голосування, естонець повинен мати ID-картку з вбудованим чипом або MobileID. Після цього необхідно ввести свій PIN та підтвердити вибір за допомогою цифрового підпису. Потім система повідомляє, що людина проголосувала. “Електронна дільниця” відкривалася за 4-5 днів до кінця виборів, а громадяни до фінального дня мають право змінити свою думку і віддати голос комусь іншому.
Ризики надто високіНезважаючи на успішний досвід Естонії, українські та світові експерти у сфері інформаційної безпеки зазначають, що сьогодні технічних можливостей проведення електронних виборів не існує. А порівнювати Україну із прибалтійською країною просто некоректно.
“Естонія – невелика країна з дуже високим рівнем довіри до влади. Сама по собі система онлайн-виборів ніяк не захищає від шахрайства. Але естонці просто вірять у те, що їх не обманюватиме уряд”, – каже політичний хакер Українського кіберальянсу Шон Таунсенд.
У тій же Естонії для того, щоб взяти участь в онлайн-голосуванні, необхідно використовувати особисту ідентифікаційну смарт-картку, цифровий підпис та окремий пристрій – кардридер (такий є у кожного громадянина, який має ID-картку). У результаті громадянин отримує потрійний рівень захисту своїх даних. В Україні підключитись до сервісу держпослуг Дія можна за допомогою простого BankID.
“Мобільні телефони набагато менш безпечні, ніж нам хотілося б. На чорному ринку зламаний смартфон зі встановленим шкідливим ПЗ коштує близько п’яти доларів. Заволодіти Дією не складніше, ніж завести доступ до банку, а крадіжки через ДБО (Дистанційне банківське обслуговування) в Україні, на жаль, не є рідкіст. Я не раз знаходив електронний підпис різних людей у відкритому доступі (будь-хто може пошукати файли jks на “Прозорро”), не думаю, що з додатком Дія буде складніше”, – зазначає Таунсенд.
Існують й інші ризики: інтернет-вибори не дозволяють виборчим комісіям забезпечити таємне голосування. На звичайній дільниці громадянин може усамітнитися в кабінці та розраховувати, що його вибір залишиться таємницею. У разі дистанційного голосування людину можуть змусити голосувати у присутності роботодавця. Але навіть за відсутності примусу саме використання незрозумілої для виборця технології може спотворити його вибір. Остерігаючись можливого цифрового стеження, він може побоятися проголосувати так само щиро, як “на папері”.
З такою думкою погоджується координатор громадянської мережі “Опора” Юрій Лісовський. За його словами, 11% українців бодай раз стикалися із підкупом на виборах. “І уявіть, що хтось може просто взяти сумку з грошима та піти по квартирах, пропонуючи людям проголосувати через інтернет”.
“Потрібно зробити так, щоб за махінації на виборах винні отримували реальні покарання. У нас є кейс у Чернівцях, де сталася фальсифікація ще у 2015 році, але досі людина ходить по судах. І це доведений кейс – там люди, які скуповували голоси, отримали свої терміни, зате головний організатор схеми досі на свободі”, – каже він.
Лісовський нагадує, що вразливість в електронних виборах також можуть використати недружні держави. “Американці цього року визнали російські кібератаки актом тероризму. РФ запустила там свій вірус Petya, втручалася в системи виборчої комісії США. І я не розумію, чим ми кращі або потужніші за Штати?! Відтоді, звичайно, багато що змінилося. Але й росіяни не стоять на місці”, – додав представник мережі “Опора”.
Таунсенд наголошує: “можна і потрібно використовувати технології для того, щоб підвищити довіру до виборчої системи. Це і аудити для зниження ризиків, і автоматика для перерахунку бюлетенів, але онлайн-голосування – це поки що утопія. Вибори – основа демократичного суспільства, компроміси з безпекою просто недоречні”.
Соціологічні опитування показують, що самі українці не так вже й раді пропозиції президента – 65,9% респондентів негативно ставляться до можливого запровадження дистанційного голосування через інтернет, оскільки бачать у цьому ризики фальсифікацій результатів. Про позитивне ставлення заявили лише 29% опитаних.
Досвід інших країнІдея впровадження електронного голосування не є новою, проте успішних історій використання подібних технологій одиниці. Наприклад, у Швейцарії є опція онлайн-голосування для тих, хто перебуває за кордоном. А в Канаді за допомогою інтернету проводять вибори в окремі муніципалітети.
Але більшість держав, які запроваджували електронні вибори, дуже швидко від них відмовилися. Головні аргументи – нинішні комп’ютерні системи поки що не настільки надійні. У 2017 році Франція скасувала інтернет-голосування для громадян, які перебувають за межами країни. Технологію, яку випробовували протягом 10 років, скасували через загрозу кібербезпеці.
Через “неконтрольованість” електронного голосування від нього відмовилася Норвегія, а у Фінляндії онлайн-виявлення не ризикнули впроваджувати на загальних виборах. Молдова, де онлайн-систему розвивали з 2008 по 2018 роки, теж вирішила не переводити голосування в інтернет – навіть попри витрачені кошти та наявність тестових майданчиків.
А в Німеччині Верховний суд назвав онлайн-голосування неконституційним з кількох причин – відсутність можливості у виборців дізнатися про облік їхніх голосів та неможливість забезпечення таємного голосування.
Проти інтернет-виборів виступає не лише влада, а й науковці. Наприклад, Майкл Спектер із Массачусетського технологічного інституту та Алекс Халдерман із Мічиганського університету в роботі, опублікованій у 2020 році, дійшли висновку про “фатальну небезпеку” всіх сучасних форм інтернет-голосування.
У ще більш критичному тоні була написана доповідь з електронного голосування, випущена в 2018 році американською академією наук: у ній сказано, що “жодна відома технологія не гарантує секретність, безпеку та перевіряність бюлетенів, що передаються через інтернет”, тому “безпечне інтернет-голосування, найімовірніше, буде неможливим у найближчому майбутньому”. У всіх цих дослідженнях експерти зазначали, що не можна виключити можливість крадіжки голосів як з боку працівників виборчих комісій, так і хакерів.
У 2004 році глава виборчої кампанії Віктора Ющенка Олександр Зінченко заявив, в Україні створено транзитний комп’ютерний сервер, за допомогою якого люди Віктора Януковича – зокрема, “регіонал” Андрій Клюєв – здійснювали маніпуляції з голосами, які надсилалися до ЦВК.
Система така: кожна територіальна виборча комісія надсилали результати дільничних комісій в електронному вигляді до ЦВК. Але насправді ці дані потрапляли на транзитний сервер, де їх редагували, а вже після виправлений варіант прямував до Центрвиборчкому. Сервер тоді так і не знайшли, але де гарантія, що електронні вибори нового покоління не стануть предметом аналогічних підтасовок.
Як це сталося у 2021 році в Росії. Йдеться про голосування під час виборів до Держдуми. Наприклад, у Москві в інтернет-виборах взяли участь близько двох мільйонів осіб. А після підбиття підсумків різко змінилася картина в тих округах, де до цього лідирували опозиційні кандидати: усі вони програли. А перемогу здобули кандидати від путінської “Єдиної Росії”.
Причому публікація підсумків онлайн-голосування відкладалася кілька разів і з’явилися у відкритому доступі через пів дня після виборів. За словами фізика Сергія Шпількіна, який уже понад 10 років займається аналізом електоральної статистики, за підсумками голосування влада змінила результати більш ніж у половині округів столиці.
Що у результаті? Україна не готова до електронного голосування. Це пов’язано не лише з низьким рівнем довіри до влади, але й відсутністю чіткого механізму голосування та негативним досвідом інших, більш розвинених країн. До того ж існує ризик втручання з боку ворожих держав. Або, що ще гірше, наша країна перетвориться на подобу Росії з їхніми “виборами без вибору”.
Джерело: incident.obozrevatel.com
