26 вересня 2025 року, на площі Народній біля пам’ятника Тарасові Шевченку — Великому пророкові української нації та поету — відбулося прощання з полеглими героями-захисниками України: солдатом Олександром Дзуринцем та старшим солдатом Юрієм Бачкаєм.
Олександр Владиславович Дзуринець (25.05.1970 р.н., 55 років) — розвідник 2-го розвідувального відділення розвідувального взводу 2-го механізованого батальйону в/ч А4808. Призваний на службу Ужгородським РТЦК та СП, вірний Військовій присязі та Українському народові. Загинув 17 вересня 2025 року поблизу села Маломихайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, мужньо виконуючи бойове завдання.
Все життя героя було пов’язане з рідним Ужгородом: тут він навчався, здобував освіту, працював на підприємствах, останнім місцем роботи була «Укрзалізниця». У нього залишилися дружина Людмила Олександрівна, з якою прожив 32 роки в любові та злагоді, син В’ячеслав, мама та брат Мирон.
Юрій Миколайович Бачкай (01.05.1997 р.н., 28 років) — старший розвідник 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу 2-го механізованого батальйону в/ч А4808. Призваний на службу Ужгородським РТЦК та СП, до останнього залишався вірним Військовій присязі. Загинув 17 вересня 2025 року поблизу села Маломихайлівка Дніпропетровщини під час виконання бойового завдання.
Життя Юрія було пов’язане з Ужгородом. Навчався у школі № 5, закінчив Центр професійно-технічної освіти, працював електриком. Пройшов строкову службу, після чого знову працював за фахом. У липні 2023 року став на захист України. Попри три важкі поранення й інвалідність, після лікування знову повертався на передову. У нього залишилися мама Любов Андріївна та брати Андрій і Микола. Юрій був неодружений.
Чин похорону очолив Преосвященніший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, у співслужінні духовенства: протоієрея Іллі Канакіна, ієрея Петра Ференца та ієрея Віктора Орловського.
У своєму слові владика Віктор наголосив на подвигу та святості жертовного служіння українських воїнів, які в російсько-українській війні 2014–2025 рр. стали прикладом мужності й любові до Батьківщини.
Героїв поховали на Пагорбі Слави Ужгородського кладовища «Кальварія». У прощанні взяли участь рідні, близькі, побратими, представники місцевої влади та вдячні ужгородці.
Пресслужба МКЄ ПЦУ
